Найкращі альбоми 2023 року
Портал Eксперимент публікує традиційний список найкращих музичних альбомів року.
Peter Gabriel - «i/o»
2023-й запам'ятається, як рік прощання з великими майстрами легендами минулого. Вийшла остання пісня The Beatles, гуртThe Rolling Stones випустив перший за 18 років альбом — ще одна заява на вічну молодість; так, гурт втратив барабанщика Чарлі Воттса (він помер 2021-го) — і при цьому зміг не просто випустити нову платівку, а й освіжити власне звучання.
На цьому тлі нітрохи не втрачається десятий студійний альбом Пітера Ґебріела, над яким музикант старанно працював 27 років (!). Нерідко такі проекти, які болісно народжуються під свербінням перфекціонізму, виявляються невдалими. Але «i/o» простий, зрозумілий, доступний і прекрасний, навіть незважаючи на свою важку концепцію: пісні виходили весь рік у кожен місяць, а сам альбом доступний відразу в трьох різних, повноправних по відношенню один до одного міксах (Bright-Side, Dark -Side та In-Side) - автор так і не зміг вибрати найкращий, слухач вільний порівняти сам.
У сухому залишку це зовсім не зайве зараз нагадування і повторення вічних істин ("Love can heal", "I know, you are my home", "It takes courage to learn to forgive, to live and let live").
Iggy Pop - Every Loser
На 76-му році життя Іґґі Поп вирішив голосно повернутися до свого протопанк-коріння, а заразом як слід пройтися по хейтерах, не соромлячись у висловлюваннях. Назва платівки Every Loser присвячена любителям залишати гидкі коментарі в мережі.
Засновник The Stooges нагадав слухачам, що після всіх жанрових експериментів зі своєю музикою, каверів на The Beatles та Едіт Піаф він все ще той самий непримиренний «хлопець без сорочки», який без прикрас висловить усе, що думає.
Разом з Іггі над платівкою працював продюсер Ендрю Вотт, який працював з Оззі Осборном, Майлі Сайрус, Карді Бі, Ланою Дель Рей та багатьма іншими артистами. Також у записі взяли участь гітарист Дейв Наварро, барабанщики Тревіс Баркер із Blink-182, вже покійний Тейлор Гокінс із Foo Fighters, Чед Сміт із Red Hot Chili Peppers та інші легенди рок-сцени.
Gorillaz - Cracker Island
Робота над Cracker Island, за словами засновника Gorillaz Деймона Албарна, розпочалася ще 2021 року. Спочатку передбачалося, що трек Tormenta із репером Bad Bunny потрапить у другий сезон веб-серіалу Song Machine. У результаті вибір був зроблений на користь випуску треку у складі нової платівки Gorillaz. І творці проєкту не помилилися: Tormenta стала одним із головних хітів на Cracker Island.
У записі платівки взяли участь продюсер, мультиінструменталіст Грег Керстін, а також Ремі Кабак – молодший, Thundercat, Стіві Нікс, Tame Impala та інші талановиті музиканти.
Metallica - 72 Seasons
Metallica розпочали роботу над альбомом після туру на підтримку попередньої роботи Hardwired… to Self-Destruct (2016), що закінчився восени 2019-го. Активно працювати над 72 Seasons музиканти розпочали під час пандемії.
Незважаючи на всі складнощі, пов'язані з карантином, артистам вдалося створити запеклий і при цьому не позбавлений одкровень про розвиток та проблеми дорослішання альбом. Назва платівки, яка буквально перекладається як «72 сезони», відсилає до перших 18 років життя людини, під час яких активно формується її особистість. Тож лонгплей має всі шанси запасти у серця юних слухачів «Металіки», які прийшли до неї після перегляду серіалу «Дивні дива» (2016-…).
Anohni and The Johnsons - My Back Was a Bridge for You to Cross
Чи здатна музика справді щось змінити? Питання досі вкрай суперечливе. Але точно в епоху цілковитої безнадії завжди знаходиться відчайдушний ідеаліст, який повстає проти несправедливості — і музика якого дає надію.
Як на початку 1970-х Марвін Гей ставив питання у соціально-протестному альбомі «What's Going On» (сьогодні він вважається абсолютною класикою не тільки соулу, а й усієї поп-музики ХХ століття), так само 2023-го виступає Еноні (до трансгендерного переходу ми знали її під ім'ям Ентоні Гегарті) зі своєю відродженою групою Anohni and the Johnsons. Паралель із Геєм не випадкова. "What's Going On" - прямий натхненник платівки "My Back Was a Bridge for You to Cross" і за формою, і за змістом.
Це такий самий тихий маніфест, в якому міститься вся актуальна повістка: соціальна нерівність, утиск ЛГБТК-спільноти, релігійна нетерпимість, екоцид, авторитарна влада, міжнаціональна ворожнеча і таке інше. «Це має змінитися», — впевнено проголошує Еноні. І сміливо у фіналі робить висновок: як би важко не було, ти будеш вільною.
Foo Fighters - But Here We Are
Foo Fighters повернулися після року мовчання. Смерть барабанщика Тейлора Гокінса у березні 2022-го боляче вдарила по колективу, але гурт вирішив продовжувати свій шлях.
Музиканти випустили свій перший із часів трагедії сингл Rescued у квітні 2023-го, змусивши при цьому шанувальників гадати, хто ж замінив Гокінса за ударною установкою. Таємницю було розкрито разом із релізом другого треку Under You: барабанщиком виявився відомий сесійний музикант Джош Фріз. Раніше він працював з The Offspring, Guns N' Roses.
Всього до альбому увійшло 10 треків, які фронтмен групи Дейв Грол описав як «ті, що охоплюють емоційну гаму від люті та смутку до спокою та прийняття, а також безлічі проміжних точок». Кращої платівки для переживання втрати не вигадаєш.
Blur - The Ballad of Darren
Фронтмен колективу Деймон Албарн почав писати пісні The Ballad of Darren, перебуваючи в турі зі своїм проєктом Gorillaz. Поєднуючись у студії через роки після виходу The Magic Whip (2015), учасники Blur почали працювати над новою платівкою разом.
Спочатку Албарн не хотів ділитися зі своїми колегами напрацюваннями, але в результаті визнав, що найкращою частиною створення The Ballad of Darren була саме «командна робота». За словами музиканта, він вдячний Коксону, Джеймсу та Раунтрі за те, що вони захотіли розділити з ним усі радощі та прикрощі написання альбому.
У своєму найкоротшому повноформатнику Blur представили цілу гаму емоцій: під акомпанемент струнних і синтів звучать міркування про пандемію, кохання та смерть. Якщо ви чекаєте на Blur з 90-х, то тут ви їх не знайдете. Проте ви можете зустріти чарівну саморефлексію і думки про вічне під прекрасну у своїй меланхолічності музику.
The National - First Two Pages of Frankenstein
Гурту The National завжди вдавалося вмістити побутовий сум і рефлексію в меланхолійні треки так, щоб створити почуття причетності: ти більше не знаходишся наодинці з музикою в навушниках, а ніби розмовляєш з людиною, яка знає про тебе більше, ніж ти сам можеш розповісти.
У «First Two Pages of Frankenstein» Бернінгер, який пережив тривалу депресію, вклав, мабуть, найособистіші та найпронизливіші пісні за багато років. Як і завжди, їх легко приміряти на себе і з невеликим жалем визнати, що вони якраз про тебе. У цей момент і проявляється магія The National, що втішає: ці пісні не скажуть чергове «все буде добре» — все буде, м'яко кажучи, не дуже, але якщо є хоч одна людина, здатна розділити твої емоції, це вже не так страшно.
Sparks - The Girl Is Crying In Her Latte
Учасники гурту продовжують змішувати різні музичні стилі, комбінувати пародійність із серйозністю, складати яскраві й до біса попсові мелодії – і все це супроводжується химерними аранжуваннями. Sparks – легенди, які зробили величезний внесок у музику: альбом The Girl Is Crying In Her Latte нагадує, чому їм досі немає рівних.
Не варто забувати, що Sparks – гурт, ні на кого не схожий і що виділяється навіть серед музичних ексцентриків. Їхні дотепні тексти балансують на межі між пародією і серйозністю: якщо вони здаються примітивними, то це хитра задумка з подвійним дном, а не творча лінь. Так, приспів треку "The Girl Is Crying In Her Latte" складається з рядка, що повторюється, і де змінюється рівно одне слово - а в приспіві "A Love Story" взагалі нічого не змінюється. Але від цього історії, розказані у піснях, не стають менш цікавими. До того ж, тексти не можна оцінювати у відриві від самих композицій, де кожна нота і кожен звук має важливе значення.
Khrystyna Khalimonova - Прокидатися навесні
Дебютний альбом, кий так довго чекали фанати. У піснях Христини чуємо дефініції слів «мир», «війна», «мораль», «любов», «смерть», «хвороба» та «біль». Усі ці теми прослідковуються протягом десятьох безмежно журливих пісень, де основними інструментами є лише альт-укулеле із м’якими нейлоновими струнами та низький оксамитовий жіночий вокал.
Музика Христини створена для тих, хто шукає відповіді та не годується ілюзіями. Як влучно помітив у своїй рецензії Сергій Боричевський: "Халімонова сьогодні — найкращий сонграйтер країни і талановитий саунд-продюсер. Якщо вам у її музиці чогось не вистачає — це зроблено свідомо. В тому числі, щоб провокувати вас, змушуючи вашу уяву працювати або ні. У піснях немає нічого зайвого. Але цей усвідомлений мінімалізм, – у ньому нуртує вибух емоцій, наче щось неживе б’ється в кришку труни у невимовній жазі життя."
