Зараз ми розповімо вам, що таке драббл, як і коли він виник, а також про особливості творів у цому жанрі.
Drabble (уривок) - це коротка замальовка, що зображує одну сцену або описує персонажа. Також нерідко до жанру відносять невеликі історії, які складаються лише зі 100 слів. Особливість таких історій – непередбачувана кінцівка або наявність прихованого підтексту.
Головним критерієм драбблу є його завершеність. Така історія, незважаючи на лаконічність, має містити структуру повноцінного твору: мати зав'язку, кульмінацію та розв'язку. Вона має нести сенс. Крім того, драббл пишеться у художньому чи публіцистичному стилі. Це не інструкція із застосування, а тому він повинен містити літературні звороти та «чіпляти» читача.
Ті самі черевички
«Продаються дитячі черевички. Неношені». Це знаменита розповідь Ернеста Гемінґвея з шести слів: For sale, baby shoes: never worn. Завершена маленька трагедія. Існує кілька (куди довших) історій щодо того, як з'явився цей текст. Згідно з однією з версій, на якомусь літературному обіді Гемінґвей виграв парі, придумавши це сумне оповідання і записавши його на серветці. За іншою версією, Гемінґвей ніколи цього не писав, а вся історія сфабрикована його літературним агентом. Як би там не було, ця легенда — чудовий приклад того, як за допомогою небагатьох слів можна досягти дуже багато чого.
Це ціле мистецтво викладу історій, коли використовується мінімум слів — такі твори ще називають флеш-фікшн, або малою прозою, що перегукується з давніми байками, при цьому воно дивним чином збігається з нинішньою епохою, з феноменом «твіттератури», коли історія має бути не довшою. 280 знаків.
Відомі короткі твори
Наведемо ще кілька прикладів таких коротких творів від відомих авторів:
- «Мріяла про нього. Отримала його. Лайно». Маргарет Етвуд.
- «Часу. Я несподівано винайшов машину». Алан Мур.
- «Легко. Просто піднесіть сірник». Урсула Ле Гуїн.
- «Прибульці, замасковані під друкарські машинки? Ніколи не чув ... ». Колін Ґрінленд.
- «Остання людина на землі сиділа в кімнаті. Пролунав стукіт у двері». Фредерік Браун.
- «Шофер закурив і нахилився над бензобаком подивитися, чи багато залишилося бензину. Небіжчику було двадцять три роки». О. Генрі.
Багато письменників спробували свої сили в драбблі, включаючи Ніла Ґеймана, який, як він сам каже, «ганебно провалився»: у нього, як він не намагався, виходило 102 слова. Але він знайшов вихід: два зайві слова — а з них починався текст — зробив заголовком: «Ніколас був».
А ось драббл Франца Кафки, який редакція порталу Експеримент вважає королем драбблів:
Маленька байка
- Ох, - промовила миша, - світ робиться все тіснішим і тіснішим з кожним днем. Спочатку він був таким широким, що мені робилося страшно, я бігла далі і була щаслива, що нарешті бачила вдалині справа та зліва стіни, але ці довгі стіни з такою швидкістю насуваються одна на одну, що ось я вже добігла до останньої кімнати, а там у кутку стоїть мишоловка, в яку я можу потрапити.
- Тобі треба лише змінити напрямок бігу, - сказала кішка і зжерла мишу.
Чому багатьом подобається цей жанр? Читання драбблів - це швидкий і захоплюючий спосіб поринути в історію, яка швидко розвивається та змушує замислитися.
Історія створення
Вважається, що концепція жанру народилася в одній із спільнот університету Бірмінґема, де була популярна така гра.
Шанувальники творчості гумористичного секстету «Монті Пайтон» вирішили перетворити на життя гру, описану у «Великій червоній книзі Монті Пайтона». А саме гру драббл, під час якої учасники мали написати невелику історію, а переможцем ставав той, хто зробить це швидше. Але щоб у реальності гра була простою та цікавою, а головне — досить нетривалою, учасники запровадили правило, що історія має складатися зі 100 слів. На написання оповідання було відведено певний час та задана тема. Так і з'явилася назва літературної гри та її концепція.
Драббли і фанфіки
Фанфік (від англ. Fan fiction — фанатська творчість) — аматорський твір за мотивами популярних оригінальних літературних творів, творів кіномистецтва (кінофільмів, телесеріалів, аніме та ін.), коміксів (зокрема — манґи), а також відеоігор тощо.
Фанфіки діляться на:
- Максі (Max) — великі фанфіки, чий розмір іноді перевищує середній роман. Приблизно від 70 машинописних сторінок.
- Міді (Midi) — фанфіки, співставні з оповіданням (від 20 до 70 сторінок).
- Міні (Min) — короткі фанфіки, замальовки (від однієї до 20 сторінок).
- Драббл (Drabble) — уривок, замальовка, яка містить опис персонажа чи однієї сцени, в рамках яких не відбувається суттєвого розвитку сюжету.
- Віньєтка (Vignette) — коротка історія з описом нетривалої події.
- Фіклет (Ficlet) — короткий одночастинний фанфік. В багатьох спільнотах його середній розмір оцінюється у 100 слів.
Загалом, це просто історії, які пишуть, надихнувшись чимось. Отже, фанфік може бути у форматі драбблу.
Як написати драббл?
Перша чернетка зазвичай виявляється дуже далекою від бажаної сотні слів, до того ж пробну версію будь-якої розповіді варто довести до розуму перед публікацією. Найвірніший спосіб отримати драббл потрібного обсягу – це редактура. Окрім того, суворі вимоги до розміру оповідання розвивають письменницькі навички: наприклад, уважне та економне ставлення до слів.
Після прочитання першої чернетки знайдіть і приберіть з неї все непотрібне. Як і будь-якому редактору, у цій справі вам треба виявити твердість, але й не втратити основну думку та цілісність історії.
Якщо після першого редагування ви все-таки залишилися далекі від потрібного обсягу, варто подумати над рядом речень, а можливо зовсім видалити деякі з них. Позбавляйтеся всіх непотрібних елементів вашої історії.
При написанні драбблу краще обійтися однією-двома сюжетними лініями і точно відповісти на запитання: Про що я пишу? Це дозволить позбавити розповідь зайвих відступів, які тільки збільшують її обсяг.
Про що може бути драббл?
Відповідь дуже проста: про що завгодно! Драббл – це форма художньої літератури, тому він може бути обмежений рамками лише вашої фантазії та обсягом. Пригоди, містика, романтика – вибирайте те, що вам до вподоби.
Але найголовніше - робота над розповіддю повинна приносити вам задоволення.
