Наталія Мельниченко. Конкурс драбблів
ЧИ МАЄ ТАК БУТИ?
Його тіло вже не болить. Але як? Чому? Немилосердно ранене, палене кулями, пошрамоване, опероване… більше не відчуває нічого: ні болю, ні холоду, ні любові чи ненависті. Намагається підвестись, але марно. Що це? Наркоз? Параліч? Раптом він помічає, що бачить своє тіло прикутим до якоїсь чорної зловісної тіні. Металеве лезо коси видає господаря: Смерть. Він щодуху кричить собі нерухомому: «Вставай!!! Ти ж не втиг долюбити, дожити, захистити країну, виховати дітей!..» Якесь незвичне шелестіння позаду обриває його емоційний монолог. Оглянувшись, бачить на своїй спині білосніжні крила. Млосне усвідомлення: він тепер – небожитель. Затулившись крильми, янгол мовчки ковтає криваві сльози. Чи має так бути?
