Восколович Людмила. Конкурс драбблів
Тара
- Таро…Молодець, дівчинко. Знайшла…Полеж… Не на бетоні. Він холодний.
- Холодний? Ну, що ти, він гарячий. Дозволь мені полежати прямо на цьому розпеченому бетоні. Зніми повідок…Благаю.
Так багато запахів. Надто багато, щоб вловити потрібний… Не одразу почула… Збивав з пантелику їдкий дим і плоть…
Багато плоті скрізь…
Людське дитинча…Воно лежало під бетоном…Я не могла дістатися до нього…Пробачте люди…
Одразу багато запахів…
Людське дитинча пахло молоком…
Мамо, твоя шерстка на животі теж пахла молоком…Я тулилася, а ти не ворушилася…
(скавулить)
- Таро, дівчинко, ходімо. Ти молодець.
- Дай мені ще хвилинку.
Пробачте люди… Я його знайшла… Пізно… ( плаче)
