Кравченко Віолетта. Конкурс драбблів
Остання зустріч
Вони сиділи один навпроти одного: він дивився на неї, а вона оглядала очима всю Україну. Він усміхався, споглядаючи, як зачудований вітер грається її неслухняним волоссям. А вона бачила за його спиною будинок, в який нещодавно влучив шахед. В її очах були сльози, які він ніколи не побачить.Сиділи мовчки, не наважуючись промовити бодай слово, ніби те одне слово могло все зруйнувати. Вона думала про дітей, яких дістали з-під завалів, а він - які ж у неї невимовно гарні очі.
Раптом вона встала і пішла, а він так і сидів, дивлячись їй услід. У нього минав останній день перед відправкою на "нуль".
