Поділитися:
Галина Кульчицька

Ліза писала друкованими літерами — акуратно, чітко, по лініях, хоч рука трохи тремтіла.

«Привіт, тату. Сьогодні в нас знову була тривога, але я вже не боюсь. Пам’ятаєш, ти казав: коли страшно — рахуй до ста? А я рахувала до двохсот. Бо довго не вимикали сирену. Але я витримала. Бо я — твоя дочка. І я сильна, як ти».

У мами були сльози на очах, коли вона складала лист у конверт. А Ліза заклеїла його сама. Написала: «На фронт. Для мого тата — героя».

Через тиждень прийшла відповідь.

«Лізо, в мене було 2 хвилини, щоб прочитати твого листа перед боєм. І цього вистачило, щоб не боятись нічого. Ти — моя сила».

Дитина притисла аркуш до грудей. Навіть на відстані, навіть серед війни, її слова рятували.

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up