Біографія Вільяма Вордсворта
Вільям Вордсворт – англійський поет-романтик, видатний представник «озерної школи» – народився 7 квітня 1770 року в Кокермауті.
Він був другий з п'яти дітей Д. Вордсворта, повіреного й агента Дж. Лоутера (згодом першого графа Лонсдейла). У 1779 хлопчика відправили в класичну школу в Гоуксгеді (Північний Ланкашир), де він отримав відмінні знання з античної філології і математики, а також надзвичайно добре орієнтувався в англійській поезії. У Гоуксгеді він вдавався до улюбленого проведення часу – піших прогулянок.
У 1787 Вордсворт вступив до Сент-Джонз-коледжу Кембриджського університету, де займався переважно англійською літературою та італійською мовою. Під час канікул він обійшов Озерний край і Йоркшир і написав два вірші «Вечірня прогулянка» (An Evening Walk, 1793) та «Описові замальовки» (Descriptive Sketches), де спробував висловити свої враження від мандрівки. У липні 1790 Вордсворт і його університетський друг Р. Джонс пішки перетнули Францію, що переживала революційне пробудження, і через Швейцарію дісталися до озер на півночі Італії.
Батько Вордсворта помер, причому його наймач граф Лонсдейл залишився йому винен декілька тисяч фунтів, але відмовився визнати цей борг. Сім'я сподівалася, що Вільям прийме духовний сан, але він не був до цього схильний і в листопаді 1791 знову вирушив до Франції, до Орлеана, щоб ґрунтовно вивчати французьку мову. Там він закохався у дочку військового лікаря Анетт Валлон, яка 15 грудня 1792 народила йому дочку Кароліну. Опікуни наказали йому негайно повернутися додому. Вордсворт визнав своє батьківство, але не одружився з Анетт.
У грудні 1792 Вордсворт повернення до Лондона. В лютому 1793 спалахнула англо-французька війна, вона вразила Вордсворта і надовго занурила його в смуток і тривогу. У 1795 Вордсворт отримав невелику спадщину після смерті одного зі своїх приятелів. Ці гроші дозволили йому цілковито віддатися літературній творчості. Разом із сестрою Дороті, відданою подругою та помічницею поета впродовж усього його життя, він замешкав у Рейсдауні. У цьому самому році Вордсворт познайомився з С. Т. Колріджем і незабаром перебрався жити в Олфоксден, щоб бути ближче до нового товариша. Результатом дружби двох поетів стала поява збірки «Ліричні балади» (Lyrical Ballads, перше видання якої з'явилося у 1798 у Брістолі, а друге, значно доповнене, — у 1800).
«Ліричні балади» стали важливою віхою у розвитку англійської літератури, часто історики літератури саме із цього твору починають відлік романтичного періоду в англійській культурі. І Вордсворт, і Колрідж добре усвідомлювали новаторський характер цієї книги, з цим якоюсь мірою пов'язувалася та обставина, що «Ліричні балади» були видані анонімно. Автори не хотіли, щоб вірші з нової збірки якось асоціювалися у свідомості читача з їхніми більш ранніми і більш традиційними творами. Виявити суть творчого експерименту та обґрунтувати його правомірність Вордсворт спробував у «Передмові до «Ліричних балад»».
У вересні 1798 Вордсворти з Колріджем здійснили поїздку до Німеччини. У грудні 1799 Вільям і Доротея зняли котедж в Грасмирі (графство Вестморленд). У січні 1801 Вордсворт випустив друге видання «Ліричних балад». Колрідж не дав жодного нового твору до другого видання, і воно, увібравши в себе перше, вийшло у світ під ім'ям одного Вордсворта.
Зима і весна 1802 відмічені творчою активністю поета. У 1802 Вордсворт відвідав Францію, де зустрівся з Аннетою Валлон і вперше побачив власну дочку. У цьому ж році він одружився з Мері Хатчінсон, із якою був знайомий з дитинства. Їхній шлюб був дуже щасливим. З 1803 по 1810 вона народила йому п'ятьох дітей. Доротея залишилася жити в сім'ї брата. У 1803 Вордсворт відвідав Шотландію і познайомився з В. Скоттом.
Під час перебування в Німеччині Вордсворт розпочав писати поему «Прелюдія, або Розвиток свідомості поета» (The Prelude, or Growth of a Poet's Mind). «Прелюдія» була закінчена у 1805 р., але вийшла друком лише у 1850, вже після смерті поета. Слід зауважити, що Вордсворт звертався до неї впродовж усього життя, вносячи виправлення та зміни. У зв'язку з цим «Прелюдію» часто друкують у двох версіях: 1805 і 1850 pp. Перша версія складається із 13 частин, друга – з 14.
У 1807 були опубліковані «Вірші у двох томах» (Poems in Two Volumes), куди ввійшли твори, багато з яких стали класикою англійської літератури: «Самотня жниця» (The Solitary Reaper), «Нарциси» (Daffodils) та ін. У цій збірці Вордсворт постає вже як остаточно сформований «співець природи». Він стає зіркішим і уважнішим до навколишнього світу. Він змальовує тепер у своїх віршах птахів, тварин, квіти. Природа приваблює його вже не своєю грандіозністю та величністю, як це було у ранніх віршах, а стає джерелом світлої радості і насолоди. Біографи припускають, що чималу роль у зміні погляду поета на природу відіграла його сестра Дороті, яка вирізнялася великою спостережливістю.
Після смерті Р. Сауті Вордсворта обрали поетом-лауреатом. На той час він став консервативнішим й у своїх політичних переконаннях, а в поезії посилився його потяг до моралізування, яке було притаманне йому і на ранніх етапах творчості.
У 1808 Вордсворти перебралися в просторіший будинок в Грасмирі. Цей період був затьмарений сваркою з Колріджем (1810–1812) і смертю в 1812 дочки Кетрін і сина Чарльза. У травні 1813 Вордсворти виїхали з Грасмира і влаштувалися в Райдел-Маунт, двома милями ближче до Емблсайду, де і прожили до кінця своїх днів. У тому ж році Вордсворт отримав за протекцією лорда Лонсдейла посаду державного вповноваженого з гербових зборів у двох графствах – Вестморленді і частини Камберленда, – що дозволило йому забезпечити сім'ю. Цю посаду він обіймав до 1842, коли йому призначили королівську пенсію – 300 фунтів на рік.
Вільям Вордсворт помер 23 квітня 1850 року у Райдал-Маунті, поблизу Грасміра (графство Вестморленд).
Основні твори:
Lyrical Ballads, with a Few Other Poems (1798).
«Simon Lee».
«We Are Seven».
«Lines Written in Early Spring».
«Expostulation and Reply».
«The Tables Turned».
«The Thorn».
«Lines Composed A Few Miles above Tintern Abbey».
Lyrical Ballads, with Other Poems (1800).
Preface to the Lyrical Ballads.
«Strange fits of passion have I known».
«She Dwelt among the Untrodden Ways».
«Three years she grew».
«A Slumber Did my Spirit Seal».
«I travelled among unknown men».
«Lucy Gray».
«The Two April Mornings».
«Nutting».
«The Ruined Cottage».
«Michael».
Poems, in Two Volumes (1807).
«Resolution and Independence».
«I wandered lonely as a cloud».
«My Heart Leaps Up».
«Ode: Intimations of Immortality».
«Ode to Duty».
«The Solitary Reaper».
«Elegiac Stanzas».
«Composed upon Westminster Bridge, September 3, 1802».
«London, 1802».
«The world is too much with us».
The Excursion (1814).
«Prospectus to The Recluse».
Ecclesiastical Sketches (1822).
«Mutability».
The Prelude (1850, posthumous).
The Prelude; or, Growth of a Poet's Mind.
Твори
Критика
