Вільям Вордсворт. Нарциси
Як хмара, що витає понад схилами й гаями,
Я в роздумах провів багато днів
Коли умить перед очами
Нарцисів край замерехтів
Поруч озер, під кронами гілок
Тріпочуть і танцують в вітерок
Наче зорі, що сіяють, безперервні
Простяглись у лінію широку
Мов Чумацький шлях, блискучі
Вздовж краю затоки
Я їх щомиті бачив тисячами
У жвавім танці кивають головами.
Біля них у танці скачуть хвилі, та вони
Їх шепіт перевершили умить
Не мали б, та веселі всі поети
Коли все навколо радістю бринить
Вдивлявся пильно, та збагнув так мало
Не розумів, яким багатим серце моє стало
І тепер... коли на канапі спочиваю
Задумливий, а можливо безтурботний
У душі їх образ знов спливає
Що є блаженством, хоч самотній
І моє серце задоволенням палає
І у танець із нарцисами вступає...
Переклав Назар Агаджанян
Твори
Критика
