Катерина Холод. Конкурс одноактних п'єс

ОМ!

 

Дійові особи:

Цукерочка Віка - 24 роки.

Зефіринка Ліда - 22 роки.

Цукерочка Віка. Мені тоскно.

Зефіринка Ліда. Мені теж. А… Ні!

Цукерочка Віка. Не повторюй за мною!

Зефіринка Ліда. Я і не збиралася.

Цукерочка Віка. Ти відчуваєш напругу?

Зефіринка Ліда. Що-що?

Цукерочка Віка. Напругу!

Зефіринка Ліда. Повтори ще.

Цукерочка Віка. НАПРУГУ!

Зефіринка Ліда. Не знаю такого слова.

Цукерочка Віка. Тому що ти недопитлива?

Зефіринка Ліда. Ні, не люблю напружуватися.

Цукерочка Віка. Тобто ти знаєш…

Зефіринка Ліда. Не знаю і не хочу знати.

Цукерочка Віка. А як ти збираєшся жити, коли ні чорта не знаєш?

Зефіринка Ліда. Це просто! Я Зефіринка Ліда. Мені можна нічого не знати, нічого не чути, нічого не помічати. Читати Ошо. Спробуй!

Зефіринка Ліда сідає в позі лотоса. Заплющує очі та закриває вуха руками).

Цукерочка Віка сідає поряд, повторює рухи Зефіринки Ліди.

Сидить так тридцять секунд, потім гучно чхає з заплющеними очима. Розплющує очі та встає, опускає руки.

Цукерочка Віка. У мене алергія на спокій.

Зефіринка Ліда. Це твоя карма. Твоя проблема. Твій оксамитовий фатум.

Цукерочка Віка. І після цього я маю заспокоїтися?!

Зефіринка Ліда. Просто прийми як є. Вдихай глибоко. Насолоджуйся пустотою, котра роздувається в тобі, збільшується, ніби велика жаберя та захоплює твій мозок і свідомість, твоє стомлене тіло.

Цукерочка Віка. Ти впевнена, що це ті слова, котрі мені потрібні!

Зефіринка Ліда. Тс-с-с! (Підіймає вказівного пальця). Мовчи. Лови внутрішні вібрації.

Цукерочка Віка. Та я вже не можу їх ловити, бо зовнішні, зовнішні вібрації все перебивають! Я не можу зосередитися! Навколо мене звужується коло. Істерія, пандемія, перемовини, тривожні валізи та чемоданчики з крокодилячої шкіри.

Зефіринка Ліда. Ну ось… «Чемоданчики». Про мою жаберю ти слухати не хотіла, а «чемоданчики» тобі в самий раз.

Цукерочка Віка. Бо це – реальність!

Зефіринка Ліда. Яка така реальність?! Все в голові! Ти про це, люба Віко, забуваєш, а я нагадую, нагадую тобі.

Цукерочка Віка. Ти новин не читаєш, не дивишся? Не бачиш стривожених жінок з великими торбами? А я бачила на Лук’янівці, йшли з базару. Україна зараз як та розгублена баба, котра не знає, куди подітися зі своєю торбою.

Зефіринка Ліда. Фі! Ти як скажеш! Баба, торба… Ти ще про прядку згадай, про коромисло.

Цукерочка Віка. Коромисло нам буде згодом, якщо ми сховаємося в медитаціях. В білому та пушистому світі.

Зефіринка Ліда різко встає та пирскає.

Зефіринка Ліда. Яка ж ти Цукерочка, коли таке верзеш? Цукерочка має бути солоденькою. Смачною, жіночною.

Цукерочка Віка. Цукерки бувають різні. Я – з гірким шоколадом.

Зефіринка Ліда. З чим я нас обох і вітаю! Не хочу я твого шоколаду. Я за зефір! За Реріха, Ошо, Луїзу Хей і…

Цукерочка Віка. … Блаватську!

Зефіринка Ліда. О, ні! Цю езотеричну жабу ми до себе не беремо.

Вона засмутиться. Дуже. Враховучи, що вона мертва.

Зефіринка Ліда. Хай.

Цукерочка Віка. Нашле прокляття.

Зефіринка Ліда. Хай.

Цукерочка Віка. Вкусить за п’яту.

Зефіринка Ліда сміється.

Зефіринка Ліда. О ні… Вона ж не кошеня!

Цукерочка Віка. Гадаєш, лише кошенята на таке здатні?

Не тільки на це!

Зефіринка Ліда відходить вглиб сцени.

Зефіринка Ліда. Слухай, я не хотіла казати, але час настав.

Цукерочка Віка. Буде щось нове про Ошо?

Зефіринка Ліда. Ні, я про інше. Знаєш, Лідо, нам не по дорозі…

Цукерочка Віка. А, ти про це? Що ми різні?

Цукерочка Віка підходить ближче до Зефіринки Ліди, яку пересмикує.

Зефіринка Ліда. Дуже різні. Ти постійно в негативі, постійно колупаєшся в думках і людях, вишукуєш погане. Ти обмежуєш свій світ і намагаєшся обмежити мій. А я не така, я людина позитивна, від народження.

Цукерочка Віка. З пелюшок.

Зефіринка Ліда. Так, і це не смішно!

Цукерочка Віка. Я не сміюся, а дивуюся. Що з тобою сталося?

Зефіринка Ліда. Зі мною нічого. Я вдосконалююся: розширюю межі свідомості. Саморозвиток на часі завжди, як ти цього не розумієш?!!

Цукерочка Віка робить пару кроків до Зефіринки Ліди.

Цукерочка Віка. Ей, подруго, заспокойся! Я нічого такого не хотіла, повір. Так, ми різні, але…

Зефіринка Ліда. Не підходь!

Цукерочка Віка. Дай хоч слово скажу…

Зефіринка Ліда. Не підходь!!!

Цукерочка Віка робить ще крок.

Зефірінка Ліда хутко дістає револьвер та стріляє в Цукерочку Віку. Та падає. Лежить нерухомо.

Зефіринка Ліда. Ось і все! Час для медитації. Що там іще у мене за графіком?

                        (Уважно оглядає залу). Не пам’ятаю…

Зефіринка Ліда виходить на центр сцени, сідає в позу лотоса і заплющує очі. Видає протяжний звук: «О-о-ом!»