20-06-2024 Історія 789

Незвичайні дари: як скіфи здолали могутню Перську імперію

Незвичайні дари: як скіфи здолали могутню Перську імперію

Влітку 513 року до н.е. могутня Перська імперія на чолі з царем Дарієм I Великим ступила на землі Скіфії. 700 000 воїнів, 600 кораблів - сили, здавалося б, непереборні. Проте скіфи, не вступаючи у відкритий бій, застосували неординарну тактику виснаження ворога, заманюючи його в глиб степів.

Кульмінацією протистояння став епізод з "дарами", який красномовно продемонстрував характер скіфів та змусив Дарія переглянути свої плани.

Скіфська тактика виснаження: випалена земля та нічні атаки

Побудувавши мости через Босфор і Дунай, могутній перський цар Дарій І Великий на чолі величезної арміїї влітку 513 року до н.е. розпочав вторгнення в межі Скіфії.

Зображення перського царя Дарія Великого

Скіфи, усвідомлюючи чисельну перевагу перського війська, не прагнули прямого зіткнення з ворогом. Їхньою стратегією стало заманювання Дарія та його армії вглиб скіфських степів, де чисельність не мала б такого вирішального значення.

Відступаючи, скіфи застосовували тактику "спаленої землі": підпалювали степ, нищили запаси їжі, отруювали та засипали колодязі. Це змушувало персів страждати від голоду, спраги та хвороб, значно послаблюючи їхню боєздатність.

Скіфські воїни значно краще орієнтувалися в безмежних просторах своїх степів. Невеликі, але мобільні скіфські загони постійно тримали персів у напрузі. Вони здійснювали раптові нічні рейди, нападаючи на авангарди та обози ворога, завдаючи шкоди й сіючи паніку.

Тактика скіфів

Скіфські загони не лише фізично виснажували персів, але й застосовували тактику психологічного тиску. Ця "психічна атака" полягала в тому, що скіфи постійно з'являлися перед ворогом, дразнячи його, але уникаючи прямого бою. Вони трималися на відстані одноденного переходу, заманюючи персів далі вглиб своїх земель, залишаючи при цьому їм худобу - не даючи померти з голоду.

Приховане послання: дари, що варті тисячі слів

Геродот описує епізод, який, ймовірно, став остаточною краплею для Дарія і змусив його відступити. Перський цар, розраховуючи на легку перемогу, послав гінця до скіфського полководця Іданфірса з пропозицією здатися: "Нерозумний скіфе!  Хто тебе навчив так по-дурному воювати? Я вже тобі казав: якщо відчуваєш у серці мужність – спини­ся й поміряємося силою. Мене ще ніхто в світі не перемагав! Якщо ж не маєш сили й зваги в серці – пришли мені, своєму володареві, звичні в такому разі дари: воду в срібному глекові й землю на золотій мисі. І я допущу тебе до себе й дозволю, на знак верховної ласки до тебе, поцілувати носак мого черленого царського чобота. Я був і буду твоїм господарем, а ти був і лишишся моїм вірним рабом!"

Лист царя сповнений зверхності, погроз та презирства. Він не визнає Іданфірса як рівного собі, а розглядає його лише як підданого, який має здатися та визнати його владу. Цей зухвалий тон чітко демонструє ставлення Дарія до скіфів та його недооцінку їхньої сили та волі до перемоги.

Розгніваний такою зухвалістю Дарія, Іданфірс негайно відправляє йому у відповідь своє послання: "Замість дарів землі і води я пошлю тобі такі дари, які тобі личить отримати. За те, що ти оголосив себе моїм владикою, тобі доведеться ридати".

Відправивши гінця до скіфського полководця Іданфірса з пропозицією здатися, Дарій не очікував на таку відповідь. Замість землі та води, скіфи передали йому птаха, мишу, жабу та п'ять стріл. Ці "дари" несли в собі глибокий сенс, зрозумілий лише скіфам.

Незвичайні дари скіфів: миша, жаба, птах та п'ять стріл

Перси, отримавши від скіфського гінця такі незвичні "дари"  були спантеличені. Їм було незрозуміло, що саме хотіли цим сказати скіфи. Посланник Іданфірса, дотримуючись наказу, не дав жодних пояснень. Він лише підкреслив, що його завдання - просто передати "дари", а розгадувати їхнє значення перси повинні самі, "якщо такі мудрі".

Геродот, описуючи події, робить припущення щодо їх трактування Дарієм: "Дарій подумав, що скіфи віддають йому і самих себе, і землю, і воду. Він припустив це на тій підставі, що миша живе в землі, харчуючись тими ж злаками, що і людина, жаба — у воді, птах найбільше походить на коня; стріли ж означають, що скіфи віддають свою військову міць".

Однак справжнє значення дарів було зовсім іншим. Розгадав його лише перський полководець Гобрій, пояснивши, що птах, миша, жаба та стріли означають: кщо ви, перси, не полетите в небо, як птахи, не зариєтеся глибоко в землю, як миші, або не стрибнете в болото, як жаби, то ви будете вбиті цими стрілами і не повернетеся додому".

Кількість стріл у листі відповідала п’яти скіфським племенам, які, ймовірно, і об'єдналися під проводом Іданфірса для протистояння Дарію. Найбільшими з них, за описом Геродота, були царські скіфи, скіфи-кочівники і скіфи-орачі.

Кінець походу: знущання над ворогом та остаточний хід Дарія

Після тактики виснаження скіфи вирішили дати відкритий бій ворогу. За словами Геродота, "після того, як дари були доставлені Дарію, ті скіфи, що залишилися на місці, вишикувалися в пішому і кінному строю проти персів, щоб вступити з ними в бій".

Несподівано, в бойовий порядок скіфів забіг заєць. Ця подія викликала жваве полювання та галас серед воїнів. Зацікавлений шумом, Дарій поцікавився, що ж відбувається у ворожому війську. Дізнавшись, що скіфи ганяються за зайцем, він зробив висновок: "Ці мужі ставляться до нас з великим презирством".

Випадок із зайцем перед битвою скіфів з персами

Цей епізод з зайцем став остаточним підтвердженням слів Гобрія, радника Дарія, який раніше тлумачив скіфські "дари" як знак зневаги та попередження. Тепер і сам Дарій переконався, що скіфи не збираються здаватися і готові до бою.

Відомий історик Дмитро Сергійович Раєвський, вбачає у цій історії з зайцем відображення скіфських вірувань у магічну силу полювання на цю тварину. Згідно з уявленнями скіфів, принесення зайця в жертву богам забезпечувало родючість та благополуччя. Тому, коли скіфи вже були готові до бою з персами, поява зайця змусила їх кинутися за ним, адже вони сподівалися отримати від цього полювання божественне благословення.

Гобрій порадив Дарію: "...Коли настане ніч, ми розведемо багаття, як завжди, але хворих, поранених та нездатних до бою воїнів залишимо на місці, прив'язавши до них ослів. Потім негайно вирушимо звідси, поки скіфи не зруйнували міст через Істр..."

З настанням ночі Дарій, взявши лише найкращих воїнів, кинув напризволяще хворих, поранених і виснажених солдат, яких чекала неминуча смерть, і форсованим маршем рушив назад до Дунаю.

Йому пощастило: із залишками свого війська Дарій переправився через Дунай і дістався Херсонесу Фракійського, а звідти - до Малої Азії.

Повернення Дарія: уроки, винесені з походів

Цей похід став для "царя царів" цінним уроком. Зрозумівши силу та незламність скіфів, він більше не наважувався на особисте очолення подібних ризикованих походів. Відтоді він доручав цю місію своїм полководцям.

Перемога над персами зміцнила авторитет Скіфії на міжнародній арені. Їхня хоробрість, винахідливість та стійкість надихнули сусідні народи та надовго вкарбували образ скіфів як непереможного й волелюбного народу.

Скіфська стійкість: дари, що стали легендою

Історія з дарами скіфів - це не просто епізод з минулого. Це розповідь про силу опору, про вміння використовувати не лише зброю, але й розум для перемоги. Це нагадування про те, що навіть наймогутніші імперії можуть бути вразливими, а малі, але згуртовані народи здатні на героїчні вчинки.

Історія скіфських племен свідчить про те, що в часи випробувань єднання та спільна дія – це запорука успіху. Завдяки об'єднанню зусиль скіфам вдалося не лише дати гідну відсіч могутньому перському царю, але й зберегти свою незалежність та самобутність.


Читати також