21.09.2024

Символізм та особливості жанру твору Вільяма Голдінга «Володар мух»

Символізм твору Вільяма Ґолдінґа «Володар мух»

І. М. Забава

Анотація. У статті описаний часто парадоксальний символізм роману у різних літературних жанрах. Звернено увагу на те, що у творі присутні теорії відомого психоаналітика Зигмунда Фрейда про те, що людський розум завжди знаходиться у стані війни між різними імпульсами (ід, его, супер-его). З’ясовано, що роман має ознаки притчі, так як є приклади алюзій на біблійні тексти. Також його можна характеризувати як антиутопію ізоляції через поєднання у собі утопічної традиції та робінзонади. Доведено, що значна частина роману є алегоричною у політичному, соціальному, релігійному та психологічному планах, так як кожен персонаж чи предмет твору — наділений значним символічним значенням. Актуальність дослідження зумовлена тим, що роман «Володар мух» В. Голдінга не був об’єктом дослідження символіки тексту у різних жанрових різновидах літератури, яке проводилося у цій роботі. Об’єктом дослідження є текст роману В. Голдінга «Володар мух».

Ключові слова: символ, алегорія, роман, притча, біблійна алегорія, алюзія.

Summary. The article describes the often paradoxical symbolism of the novel in various literary genres. The background of Lord of the Flies is World War II, during which the Nazis exterminated six million Jews and the United States dropped two atomic bombs on Japan. The object of this research is the text of the novel Lord of the Flies by W. Golding. The subject of the research is the study of symbolism in William Golding's Lord of the Flies. In this work we have tried to decode the message of William Golding left in his novel Lord of the Flies. Each paragraph of this book has significant symbolic significance. The aim behind this work is to explore the symbols used in the novel, and to show its various interpretations of objects, characters, colors and setting. This article traces the relation of symbols to their counterparts in Biblical narratives, drawn in particular from the symbolic writings of the origin and end of humanity, to elucidate Golding’s bleak but certainly not hopeless rewriting of the salvation story for a post-faith readership. It is investigated that the novel has features of different literary genres. The novel has been found to have parables, as there are examples of allusions to biblical texts. But with undue attention focused on its portrayal of original sin and the problem of evil, readings have often remained reductive. It is proved that a significant part of the novel is allegorical in political, social, religious and psychological terms, as each character or object of the novel is endowed with significant symbolic meaning. We can characterize William Golding's works as dystopia of isolation, which is a hybrid genre deriving from the utopian tradition and the robinsonade. In a way, the very idea of utopia is based on isolation and separation. Also in the work there are theories of the famous psychoanalyst Sigmund Freud that the human mind is always at war between different impulses (id, ego, super-ego). William Golding's novel The Lord of the Flies is extremely rich in various symbolic meanings. In order to correctly decipher and understand all these meanings, we need to define them in different genres. As the hypothesis we suggest the supposition that determining the genre of the novel allows us to have better understanding of Golding's symbolism, improve the ability of interpretation of the principal idea implied by a writer in his literary work.

Keywords: symbol, allegory, novel, parable, biblical allegory, allusion.

Постановка проблеми. Роман Вільяма Голдінга «Володар мух» став одним із найбільш досліджуваних художніх творів англійської літератури, так як він є надзвичайно багатий на символічні значення. Різні дослідники цього роману приділяли чималу увагу саме символіці твору та її значенню. Адже саме завдяки символам автор може передати читачеві прихований зміст, краще відчути ті чи інші переживання головних героїв, а інтерпретацій щодо значень певних символів може бути безліч. Для того, щоб усі ці значення правильно розшифрувати та зрозуміти, нам потрібно визначити їх у різних жанрових різновидах. Та дослідити ці прихованні автором повідомлення у кожному з них зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. «Володар мух» — роман, який цікавив покоління читачів і став предметом численних досліджень.

Девід Вілсон, Сяофан Л., Тайгер В. вважають, що роман досліджує фундаментальні релігійні проблеми. Паркер І., Джордж У., Юм Д., Петоч А. підходять до «Володаря мух» через теорії психоаналітика Зигмунда Фрейда. Ж. Руссо стверджує, що Голдінг написав роман як критику політичних і соціальних інститутів Заходу. Девід Вілсон вважає, що «Володар мух» є при-кладом притчі. За словами Вірджинії Ріхтер — це антиутопія ізоляції.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Роман Вільяма Голдінга був і залишається актуальним для багатьох дослідників літератури. Більшість з них стверджують, що цей роман необхідно читати як алегорію у різних планах (політична алегорія, соціальна, релігійна та психологічна). Для того щоб правильно розтлумачити усі символічні значення роману, у першу чергу необхідно дослідити їх в усіх жанрових різновидах.

Мета статті — проаналізувати використання символізму у творі Вільяма Голдінга «Володар Мух» і показати його різноманітні інтерпретації у різних жанрах літератури.

Голдінг використовує доволі простий стиль письма у «Володарі мух», який уникає дуже поетичної мови, довгого опису та філософських інтермедій. Більша частина роману — алегорична, тобто персонажі та об’єкти роману наповнені символічним значенням, яке передає центральні теми та ідеї роману [3, с. 57].

Володар мух — це алегорія, в якій використовуються різноманітні символи для представлення ідей чи тем, які передає автор. Цей жанр можна охарактеризувати як розширену метафору із символічними репрезентаціями різних ідей, орієнтованих на критику суспільства. Також роман характеризують як пригодницький — хлопчики на острові мають аби-які пригоди, досліджуючи різні віддалені частини острова. Проте випробування, яке переживають юнаки, має глибокий, тонкий зміст, який пов’язаний з тим, що цей роман також є алегорією [6, с. 75].

Вигадана історія Голдінга виступає як соціальний коментар до людської природи. Читач думає про безлюдний острів як про весь світ, але в набагато менших масштабах. Хлопці, що застрягли на острові, представляють різні психотипи. Наприклад, Ральф робить все можливе, щоб підтримувати якийсь порядок на острові, і робить це за допомогою раковини. Яка кличе хлопців до порядку; дозволяє людям висловлюватися без перерв; він представляє демократію на острові та в світі в цілому. Джек, натомість, є протилежний до Ральфа і раковини. У той час як Ральф хоче порядку і демократії, Джек прагне до влади. Він вважає, що має бути лідером острова через його попередні керівні ролі. Це не обов’язково означає, що він здатен керувати правильно. Насправді, отримавши підтримку мас, він зловживає нею і перевертає порядок з ніг на голову. Персонаж Джека є представником автократії, або правління єдиного всемогутнього лідера [4, с. 208]. Голдінг також використовує інших персонажів як алегоричних фігур, особливо Піггі. Який зустрічає трагічний кінець у романі, коли його забивають до смерті. Піггі відображає голос розуму у «Володарі мух». Його смерть буквально означає смерть раціоналізму у світі.

Деякі критики, такі як Девід Вілсон, Сяофан Л., Тайгер В., вважають, що роман досліджує фундаментальні релігійні проблеми, такі як первородний гріх і природа добра і зла. Інші (Паркер І., Джордж У., Юм Д., Петоч А.) підходять до Володаря мух через теорії психоаналітика Зигмунда Фрейда, який навчав, що людський розум є місцем постійної битви між різними імпульсами — ід (інстинктивні потреби та бажання), его (свідомий, раціональний розум) і суперего (почуття совісті та моралі). Треті (Ж. Руссо) стверджують, що Голдінг написав роман як критику політичних і соціальних інститутів Заходу. Зрештою, кожне з цих різних читань та інтерпретацій Володаря мух має певну справедливість. Хоча історія Голдінга обмежується мікрокосмом групи хлопчиків, вона звучить далеко за межами маленького острова й досліджує проблеми та питання, універсальні для людського досвіду [13, с. 76].

Критики припускають, що «Володар мух» можна читати як алегорію в політичному, соціальному, релігійному та психологічному планах. З політичної точки зору роман представляє конфлікти між країнами та військовими під час Другої світової війни. З одного боку, «Володар мух» — це політична алегорія, яка зображує нестабільність демократії під час нападу фашистського популізму.

Хлопчики з Володаря мух не в змозі підтримувати порядок. Символ демократичної участі, раковина, знайдена на пляжі, розбита. Утримання їхніх хаток, правила гігієни, пожежа, побудована для оповіщення потенційних рятувальників — усі ці цивілізаційні зусилля поволі занедбають. Під впливом ірраціональних страхів і споконвічного досвіду полювання послаблюються укорінені цивілізаційні звички — «табу старого життя [...] захист батьків і школи, і міліціонерів і закон» [8, с. 281], аж до усередині групи спалахує насильство, спершу спрямоване проти аутсайдера Піггі [8, с. 283]. Висаджені діти починають регресувати, як окремо, так і колективно: «Ральф повернув руку й оглянув [його нігті]. Вони були покусані дуже швидко, хоча він не пам’ятав, коли знову почав цю звичку, ані коли потурав їй» [7, с. 76].

Так само, коли хлопчик повертається до звичок дитинства, група в цілому повертає свою філогенетичну траєкторію і перетворюється на дикунів у міру загострення насильства, від полювання на диких свиней до ритуального насильства, яке, нарешті, вибухає в вакханічному шаленстві, що призводить до вбивства одного з хлопців, який займає місце «звіра»: «Палиці впали, а рот нового кола хрустів і кричав. Звір стояв на колінах в центрі, склавши руки на обличчі. [...] Звір кинувся вперед, зламав кільце і впав через крутий край скелі на пісок біля води. Натовп одразу кинувся за ним, полився на скелю, скочив на звіра, закричав, вдарив, кусав, рвав. Не було ні слів, ні рухів, крім розриву зубів і кігтів» [7, с. 47]. І гадана здобич, і мисливці стали дегуманізованими, перетворилися на диких тварин, які вбивають своїми «зубами та кігтями». Колективна регресія завершується навмисним вбивством Піггі і зупиняється лише остаточним прибуттям британських солдатів. Офіцер, який допитує Ральфа, розчарований і збентежений поганим шоу, яке влаштувала «зграя британських хлопчиків» [7, с. 35], посилається на оригінальну модель для хлопчиків у цій ситуації, «Кораловий острів» [2, с. 41]. Але Ральф, який сам ледь уникнув полювання до смерті, знає, що гламурний острівець пригодницького роману для хлопчиків тепер «випалений» [7, с. 39]; віра у вроджену невинність залишилася в минулому.

Книга також може бути соціальною алегорією: Ральф — уряд, Піггі — технологія, Джек - сила, а Саймон — гуманізм. На соціальному рівні роман представляє соціальні та урядові ієрархії та боротьбу за владу, яка притаманна таким ієрархіям. Термін «соціальний» означає відносини та взаємодію між народами, членство або належність до групи. Соціальна організація також сильно пов'язана з політичним правлінням [13, с. 117]. Ральф представляє справедливий і демократичний уряд. Він намагається досягти єдності між хлопцями на острові і намагається знайти рівновагу між протиборчими силами хлопців. Джек уособлює диктатуру, повну тиранічних потреб однієї людини. У нього є бажання отримати владу і полювати. Він ставить власні потреби вище потреб інших людей. Піггі уособлює технологію та інтелектуальне правління. Саймон уособлює соціалізм або гуманізм, політичні уподобання, спрямовані на чесну і чесну роботу для всіх людей.

З релігійної точки зору, роман може бути алегорією для Едемського саду. Однією з головних дискусій між критиками, які вивчали Володаря мух, є значення значної кількості алюзій на іудео-християнську міфологію. Хоча багато вчених стверджують, що ці посилання кваліфікують роман як біблійну алегорію, інші припускають, що алюзії роману на Старий і Новий Завіт ви-являються іронічними і, таким чином, критикують релігію. Уважне читання «Володаря мух» повинно враховувати не тільки велику кількість біблійних образів і тем у тексті, а й способи використання релігії та релігійних тем [15, с. 73].

Зокрема, посилається на біблійну розповідь про добро і зло, але розповідь у романі не зовсім однакова. Візьмемо, наприклад, розповідь про Едем. У перших розділах роману сам острів нагадує Едемський сад із книги Буття з його мальовничими пейзажами, багатими фруктами та ідилічною погодою. Відповідно, хлопчики символічно пов’язані з Адамом і Євою до гріхопадіння. Першим вчинком Ральфа після авіакатастрофи є зняття одягу і купання у воді, жест, який нагадує наготу невинних Адама і Єви та акт хрещення, християнський обряд, який, за деякими даними, оновлює грішника. Стан благодаті. Іменування також стає важливим у Буття, що відображено в романі, коли хлопчики дають свої імена. Голдінг розширює едемську алюзію, коли представляє задоволення острівного життя, яке незабаром зіпсується страхом, і цей момент спочатку означають повідомлення про істоту, яку хлопці називають «змією». «Змія» нагадує присутність Сатани в Едемському саду, який переодягнувся у змія. Але на відміну від Адама та Єви, хлопчики помиляються щодо істоти, яка не є зовнішньою силою (як сатана), а проекцією злих імпульсів, які закладені в них самих і людській психіці. Проте саме нездатність хлопців усвідомити небезпеку зла всередині них штовхає їх глибоко до стану дикості та насильства. Вони продовжують уособлювати його як звіра (знову ж таки «Володар мух» і «Звір» використовуються в релігії для позначення сатани), але вони стають все більш ірраціональними у своєму сприйнятті його, і в кінцевому підсумку вони розробляють альтернативу, релігійні уявлення про Звіра і те, що він хоче і робить. Хоча сатана в оповіді Буття також розглядається як відображення зла в людській природі, читачі зазвичай вважають сатану зовнішньою силою. Первородний гріх проникає в природу людини через сатану. Однак без справжнього сатани в романі Голдінг підкреслює те, що цей Едем уже впав; для цих хлопців зло вже знаходиться всередині них і чекає, щоб його виявили [16, с. 57].

З позитивного боку, історія Саймона — це історія пророка або Ісуса Христа. Саймон глибоко духовний, милосердний, ненасильницький і в гармонії зі світом природи. Як і багато біблійних пророків і як Ісус, він піддається остракизму та висміюється як «чужий» за те, що інші сприймають як його «дивну» або неортодоксальну поведінку. Критики також відзначають, що протистояння Саймона з Володарем мух нагадує розмову Христа з дияволом протягом сорока днів його перебування в пустелі, як описано в євангеліях Нового Завіту, а критики відзначають паралелі між вбивством хлопця та жертвою Христа на хресті. Але одкровення Саймона — це радше розвінчування й поворот до світського, а не пророчий засудження зла чи заклик до вищих речей. Його одкровення полягає в тому, що звіра не існує, а є просто мертвою людиною [10, с. 301].

З психологічної точки зору, роман представляє загальну боротьбу людини з притаманними злом і бажанням [9, с. 119]. Психолог Зигмунд Фрейд припустив, що людиною керують: емоційні, інстинктивні потреби та бажання; моральне сумління, що розрізняє правильне від неправильного [11, с. 9].

Джек представляє ід. У нього є емоційні, інстинктивні потреби та бажання. Це частина підсвідомого, яка завжди працює, щоб задовольнити власний імпульс. Він завжди працює над своїми інстинктивними безпосередніми бажаннями та потребами.

Піггі уособлює суперего. Це частина розуму, яка прагне контролювати імпульсивну поведінку. Він завжди нагадує Ральфу та іншим про їхні обов'язки.

Ральф представляє его. Він є свідомим розумом, який грає в обережну гру з балансуванням.

Нарешті, «Володар мух» — це моральна алегорія. Мораль відноситься до концепції людської етики, яка стосується питань добра і зла («добро і зло») на трьох рівнях:

індивідуальна совість;
системи принципів і суджень, які іноді називають моральними цінностями, спільними для культурної, релігійної, світської чи філософської спільноти;
кодекси моральної поведінки або поведінки.

Персонажі «Володаря мух» дуже по-різному підходять до проблем і керуються різними моральними способами мислення:

Ральф керується здоровим глуздом і оцінює мораль за тим, що є найбільш сенсом для групи.
Джек керується грубими емоціями і виносить моральні судження за примхою та волі кожної своєї емоції.
Піггі керується інтелектом і науково прораховує свої моральні рішення та судження.
Саймон керується душею і дивиться всередину, щоб відчути моральну мету та напрям.

Девід Вілсон вважає, що «Володар мух» є прикладом притчі. Деякі приклади моралі, викладеної у «Володарі мух», були без інтелекту (окуляри Піггі), цивілізації починають розпадатися. Або порівняння цивілізації та дикості. У притчі про сіяча Ісус розповідає притчу про хлібороба, який сіє своє насіння. «Деякі впали на кам’янистих місцях, де не було багато ґрунту, сходило швидко, бо ґрунт був неглибокий.

Але коли сонце зійшло, рослини вигоріли, і вони засохли, бо не мали кореня». (Матвія 13:5-6) Це може бути пов’язано з книгою, коли Ральф натрапив на «Похилі палички сонячного світла загубилися серед гілок. Нарешті він підійшов до галявини в лісі, де каміння перешкоджало росту рослинності» [16, с. 31]. Спочатку може здатися, що ці дві історії дуже слабо пов’язані, але коли ви зануритеся глибше в обидві історії, ми побачимо більше подібності. Як тоді, Ісус продовжує пояснювати притчу: «Хто прийняв зерно, що впало на скелясті місця, це людина, яка слухає словом і відразу приймає його з радістю. Але оскільки у нього немає кореня, він триває недовго. Коли настає біда чи переслідування через світ, він швидко відпадає» (Матвія 13:20-22). Так у повісті Володар мух; Ральф видає себе за слово, Джек — за біду чи переслідування, а літтуни — за людей, які чують це слово. Дивіться, літтуни були дуже раді бути з Ральфом і думали, що він дивовижний, оскільки вони проголосували за нього «Ральф врахував. Тоді я головний» [7, с. 64]. Але коли Джек прийшов і запропонував їм щось краще, вони пішли через те, що не мали справжньої віри.

«Хто приєднається до мого племені. // Я приєднаюся. Я. Я буду» [7, с. 53].

За словами Вірджинії Ріхтер, «Володар мух» — це антиутопія ізоляції, яка є гібридом жанру, що походить від утопічної традиції та робінзонади. Певним чином сама ідея утопії ґрунтується на ізоляції та відокремленні. Без просторового чи тимчасового відсторонення від неповноцінного суспільства, якому вона протиставлена, ідеальна співдружність — і її протилежник у класичній антиутопії, тоталітарна держава — не змогли б зберегти ідеологічну та інституційну чистоту, на якій вона базується: «Утопічний простір є уявним анклавом у реальному соціальному просторі, іншими словами, [...] сама можливість утопічного простору є результатом просторової та соціальної диференціації» [12, с. 276].

Більшість класичних утопій і антиутопій відгороджуються від інших суспільств, чи то топографічно, чи то їхнє майбутнє, чи то системою жорсткого спостереження і контролю над розумом. У більшості випадків дія запускається, коли зовнішню, ретельно контрольовану межу перетинає відвідувач, зловмисник або артефакт — із зовнішнього світу або минулого, і ізоляція, принаймні тимчасово, подолана [1, с. 94].

Навпаки, подія, що становить робінзонаду, є актом поділу: внаслідок корабельної аварії чи подібної аварії людина або група висаджуються на острові чи іншому ізольованому місці. Подібно до того, як утопічний жанр можна поділити на евтопії та антиутопії [12, с. 235], робінзонади йдуть або за позитивною сюжетною лінією, що призводить до успішної адаптації та морального оновлення дійових осіб, або негативного занурення в дегенерацію, анімізацію та божевілля [5, с. 603].

«Володар мух» Вільяма Голдінга є втіленням переписування класичної хлопчикової робінзонади (Бебб; Дік; Шпіц; Вудвард). «Володар мух», опублікований менше ніж через десять років після Другої світової війни, описує важке становище групи англійських школярів, які після авіакатастрофи опиняються одні на тропічному острові [14, с. 364]. Спочатку вони намагаються встановити правила та підтримувати звичний порядок життя державної школи, їхні цивілізаційні зусилля незабаром починають зазнавати краху. Конфлікт між двома харизматичними лідерами групи, Ральфом і Джеком, переростає у своєрідну міжплемінну війну, яка водночас носить ознаки конфлікту між демократією та фашизмом. Джека з першої появи характеризують як «лідера», «залякуваного цією одноманітною перевагою та невимовною владою у [своєму] голосі» [7, с. 42]. Піггі, розумний, але астматичний хлопчик із зайвою вагою, відразу виділили як аутсайдера, виключення якого спочатку служить для стабілізації групової згуртованості: «Виникла буря сміху, і до неї приєдналася навіть найменша дитина. На даний момент хлопці були замкнутою ланцюгом симпатії з Піггі назовні» [7, с. 86]. Його «демократичний» опонент Ральф не заперечує висміювання Джека над Піггі; навпаки, саме Ральф зрадив зневажливе прізвисько Хрюша. У «Володарі мух» Гойдінг створив модель антиутопії ізоляції, яку підхопили різні автори у другій половині 20-го століття.

Висновки і пропозиції. Проаналізувавши роман Вільяма Голдінга «Володар мух» і, зокрема, використання в ньому символів, можна зробити наступні висновки:

Раковина у творі символізує демократію, що підтверджую то факт, що роман є політичною алегорією. Як соціальна алегорія книга має такі символи : Ральф — уряд, Піггі — технологія, Джек- сила, а Саймон — гуманізм. З релігійної точки зору роман містить алюзії на Новий Завіт, а сам острів — це алюзія Едемського саду із книги Буття. З психологічної точки зору,Джек уособлює ІД (емоційні та інстинктивні бажання), Ральф — его ( сваіломий розум) а Піггі — суперего (частина розуму, що прагне мати контроль на імпульсами).

Список літератури:

Babb H.S. The Novels of William Golding. USA : Ohio State University Press, 1970. 210 p.
Boden A. Savage realities: a contrastive study of the Coral Island (1857) and Lord of the Flies (1954). University of Jyväskylä, 2009. 75 p.
Bradbury M. The Modern British Novel - England : Penguin Books, 2001. 656 p.
Cooley C.H. Human nature and the social order. New York : Schocken Books, Inc., 1964. 480 p.
Cuddon J.A. A Dictionary of Literary Terms and Literary Theory. Oxford : Blackwell Publishers Ltd, 2013. 801 p.
Dickson L. Lord of the Flies. The Modern Allegories of William Golding. Tampa, Fl. : University of South Florida, 1990. 114 p.
Golding W. Lord of the Flies. London : Faber and Faber Ltd, 1954. 248 p.
Locke J. Two treatises of government. Cambridge : University Press, 1960. 464 p
Parker I. Psychoanalytic culture: psychoanalytic discourse in Western societyr. London : SAGE, 1997. 302 p.
Paton J. The Modern Predicament: A Study in the Philosophy of Religion. New York : Collier Books, 1962. 414 p.
Petocz A. Freud, Psychoanalysis, and Symbolism. UK : Cambridge University Press, 1999. 16 p.
Richter V. Dystopia of Isolation: William Golding, Lord of the Flies. Trier, 1954. 282 p.
Rousseau J. The social contract. United Kingdom : Wordsworth Editions, 1998. 160 p.
Stephen M. English Literature: A Student Guide. England : Routledge, 1999. 400 p.
Tiger V. William Golding's 'Wooden World': Religious Rites in Rights of Passage. Twentieth Century Literature. London : Calder & Boyars, 1982. 252 p.
Wilson D. A study on the reflection of biblical characters and concepts in Lord of the Flies. India : Karunya University, 2014. 182 p.