21.09.2024

Біографія Вільяма Ґолдінґа

Вільям Джеральд Ґолдінґ – англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 року – народився 19 вересня 1911 року в Сент-Колумб-Майнор (графство Корнуолл, Велика Британія).

Його батько, Алек Ґолдінґ, був шкільним вчителем (про нього згодом син згадував як про блискучого ерудита), мати – феміністкою. Середню освіту Вільям разом зі старшим братом Джозефом отримав у граматичній школі Мальборо, де викладав батько. У 1930 Вільям Ґолдінґ вступив до лав Оксфорду як студент коледжу Бразеноуз, де він вивчав природничі науки впродовж двох років за бажанням батьків. У 1935 він отримав ступінь бакалавра з англійської літератури. Ґолдінґ, який писав з 7 років, у 1934 році – за рік до отримання ступеня бакалавра мистецтв – випустив збірку віршів.

Закінчивши Оксфорд, Ґолдінґ перший час працював у соціальній сфері; у цей період він писав п'єси, які сам же й ставив у невеликому лондонському театрі. У 1939 літератор-початківець одружився з Енн Брукфілд, спеціалісткою з аналітичної хімії, і влаштовується викладати англійську мову та філософію в школу єпископа Водсворта в Солсбері. Тут він пропрацював – за винятком військових років – до 1961.

З 1940 по 1945 Ґолдінґ служив у військово-морському флоті. До кінця війни він командував ракетоносцем і брав участь у висадці союзників у Нормандії. Після звільнення з флоту Ґолдінґ повернувся до викладацької діяльності в Солсбері, де незабаром почав вивчати давньогрецьку мову і пише чотири романи, жоден з яких опублікований не був. Однак, він продовжує свої літературні спроби, і в 1954, після того як рукопис його роману відхилив двадцять один видавець, видавництво «Фейбер енд Фейбер» випускає «Повелителя мух» («Lord of the Flies»). Роман одразу стає у Великобританії бестселером. Незважаючи на те, що вже наступного року «Повелителя мух» видали і в Америці, популярність в американського читача Ґолдінґ завоював тільки після перевидання роману у 1959. Ще більше визнання письменник отримав у 1963, коли англійський режисер Пітер Брук зняв за романом фільм.

Друга світова війна справила вирішальний вплив на погляди Ґолдінґа. Роман «Повелителя мух», що за популярністю не поступався «Над прірвою у житі» Дж.Д. Селінджера, розійшовся накладом понад 20 млн примірників. Книга була задумана як іронічний коментар до «Коралового острова» Р.М. Баллантайна, пригодницької історії для юнацтва, де оспівуються оптимістичні імперські уявлення вікторіанської Англії.

Сюжет «Володаря мух» зводиться до опису того неминучого процесу, в результаті якого група висаджених на безлюдному острові підлітків, вихідців із середнього класу, поступово перетворюється в дикунів. Їх взаємовідносини з демократичних, раціональних та моральних стають тиранічними, кровожерними і хибними – справа доходить до первісних обрядів і жертвоприношень. У символічному плані роман є радше притчею, а не реалістичною розповіддю. Алегоричний характер творів Ґолдінґа викликав численні критичні суперечки. Деякі критики стверджували, що іносказання не тільки обтяжує оповідь, але є, крім усього іншого, претензійним, недоречним і натягнутим. У 1961, пропрацювавши рік в Hollins University у Вірджинії (США), Ґолдінґ припиняє викладацьку діяльність і повністю присвячує себе літературі. До цього часу він випустив ще три романи: «Спадкоємці» («The Inheritors», 1955), «Злодюжка Мартін» («Pincher Martin», 1956) і «Вільне падіння» («Free Fall», 1959), а також п'єсу «Мідний метелик» («The Brass Butterfly», 1958).

У 1982 Ґолдінґ випускає збірку есе на тему «Рухома мішень» («A Moving Target»). У більш ранній збірці «Гарячі ворота» («The Hot Gates», 1965) включені публіцистичні та критичні статті та нариси, написані для ижкрналу «The Spectator».

В 1983 Ґолдінґу була присуджена Нобелівська премія з літератури «за романи, які з ясністю реалістичного розповідного мистецтва в поєднанні з різноманіттям і універсальністю міфу допомагають осягнути умови існування людини в сучасному світі». Для багатьох вручення премії Ґолдінґу стало несподіванкою: англійським кандидатом, який привернув увагу читаючої публіки, був Грем Грін.

У рік отримання Нобелівської премії Ґолдінґ працював над романом «Паперові люди» («The Paper Men»), який вийшов в Англії та Сполучених Штатах в 1984. У книзі йдеться про психологічну і духовну боротьбу між літнім англійським письменником Вілфрідом Барклеєм і амбітним американським академіком Ріком Такером, який мріє отримати авторизовану біографію Барклея. Роман «Паперові люди» отримав в Англії і США суперечливі відгуки.

У 1955 Ґолдінґ був обраний до Королівської літературної спілки. 1988-го був посвячений у лицарі.

Вільям Ґолдінґ помер 19 червня 1993 року у Перранаворталі (Корнуолл, Велика Британія).

Твори:
1934 – Вірші (Poems).
1954 – Володар мух (Lord of the Flies).
1955 – Нащадки (The Inheritors).
1956 – Крадій Мартін (Pincher Martin).
1956 – Надзвичайний посол (Envoy Extraordinary).
1958 – Мідний метелик (The Brass Butterfly), п'єса.
1959 – Вільне падіння (Free Fall).
1964 – Шпиль (The Spire).
1965 – Гарячі ворота (The Hot Gates), оповідання.
1967 – Піраміда (The Pyramid).
1970 – Клонк-клонк (Clonk Clonk).
1971 – Бог Скорпіон (The Scorpion God).
1979 – Видима пітьма (Darkness Visible).
1982 – Рухома мішень (A Moving Target), оповідання.
1982 – Нессі – легенда (Nessie – The Legend), стаття.
1984 – Паперові люди (The Paper Men).
1985 – Щодення єгиптянина (An Egyptian Journal).

До країв світу (To the Ends of the Earth), трилогія:
1980 – Обряд ініціації (Rites of Passage).
1987 – Безпосередньо близько (Close Quarters).
1989 – Вогонь внизу (Fire Down Below).

1996 – Подвійна мова (The Double Tongue), посмертно.

Біографія

Твори

Критика