Тарас Шевченко. Кавказ
Искреннему моему Якову де Бальмену
Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных...
Иеремии. Глава 9, стих 1.
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться —
Коли одпочити
Ляжеш, боже, утомлений —
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові!— напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Чурек і сакля — все твоє;
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибокої тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! —
Та й тільки ж то! Ми не погани,
Ми настоящі християни —
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі!
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщені!
У нас навчіться! В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! Чого-то ми не вмієм —
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких,
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани! Крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону:
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, сине божий —
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись —
Воно ж так і сталось.
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мірри дим,
І перед образом твоїм
Неутомленнії поклони
За кражу, за войну, за кров, —
Щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!.
Просвітились! Та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати...
Сліпим, бачиш, дітям!!
Все покажем! Тільки дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми мурувати,
Кайдани кувати —
Як і носить!.. І як плести
Кнути узлуваті, —
Всьому навчим! Тільки-дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле і море.
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай;
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
А поки що — мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму. Нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...
І могили, степи, море.
І мене згадаєш.
Популярні твори
- Великий льох
- Гайдамаки
- Гайдамаки (скорочено)
- До Основ'яненка
- Думи мої, думи мої
- Думка (Нащо мені чорні брови...)
- Думка (Тече вода в синє море)
- Заповіт
- За сонцем хмаронька пливе
- І мертвим, і живим, і ненарожденним
- Іван Підкова
- Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)
- Кавказ
- Катерина
- Катерина (скорочено)
- Лілея
- Марія
- Марія (скорочено)
- Мені однаково, чи буду
- Мені тринадцятий минало
- Минають дні, минають ночі
- На вічну пам'ять Котляревському
- Наймичка
- Наймичка (скорочено)
- Ой три шляхи широкії
- Причинна
- Росли укупочці, зросли
- Садок вишневий коло хати
- Сон (На панщині пшеницю жала)
- Сон (У всякого своя доля...)
- Сон (У всякого своя доля) (скорочено)
- Стоїть в селі Суботові
- Тарасова ніч
- Тополя
- У нашім раї на землі
- Чигрине, Чигрине
Критика
- Тарас Шевченко: велет духу, який розбудив націю
- Вічні образи в малярській спадщині Т. Шевченка
- Візуальний код Шевченка
- Основні ознаки романтизму та романтизм Т. Шевченка
- Парадигма освіти і виховання у повістях Т.Шевченка "Музыкант" і "Несчастный"
- Шевченкознавчі інтерпретації Юрія Барабаша
- Шевченківський текст в інтерпретації Михайлини Коцюбинської
- Шевченківські джерела в драматургії Миколи Куліша
- Тарас Шевченко і Василь Стус: семантичні топоси текстуального простору
- Творення себе як спосіб осягнення універсумів
- Україна в ліриці Т.Шевченка періоду заслання та ліриці Лесі Українки, писаній на чужині
- Ще раз про діалог М.Хвильового та Т.Шевченка: острах впливу
- Категорія свободи як філософська засада Щоденника Т.Шевченка
- Проблема рецепції незручних текстів Т.Шевченка
- Про вірш у поетичному циклі Т. Шевченка В казематі
- Похвальна поезія у творчості Тараса Шевченка
- Трагічне світовідчуття Т. Шевченка у циклі В казематі
- Тарас Шевченко й корифеї українського професійного театру
- Шевченко і ми. Тарас Салига
- Образ кобзаря у Шевченковій творчості
- Тарас Шевченко і виклики сучасної доби
- Тарас Шевченко і Микола Гоголь: творчі паралелі, відмінні риси
- Інтерпретація постаті Т. Шевченка у сучасних українських та польських працях
- На підступах до універсалізму Тараса Шевченка, або Одвічний колообіг національного духу
- Проза Тараса Шевченка і західноєвропейські літератури: наслідування чи творче засвоєння художнього досвіду?
- Тарас Шевченко й радянська цензура
- Поетика повісті Тараса Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали» (текст, контекст, інтертекст)