Дія мовленнєва

ДІЯ (Мовленнєва)
Англ.: speech act; нім.: Sprechhandlung; ісп.: acción hablada;
франц.: action parlée.

У театрі дія – не просто пересічний процес рухів чи сценічно видима діяльність. Вона також (і, зокрема, в класичній драматургії) міститься у самій дійовій особі в її розвитку, в її рішеннях, одним словом, у дискурсі. Так виник термін “мовленнєва дія” (azione parlata у Піранделло).
Будьяке слово на сцені є впливом. І саме тут, як ніде в іншому місці, “розмовляти – це діяти”. На цю особливість свого часу звернув увагу д’Обіньяк. Корнель же
перетворював монологи у справжні дискурси міміки [Паві (Pavis, 1978 a)], а Клодель протиставляв кабукі (тут актори розмовляють) і бунракі (тут одне слово є дією).
Кожен фахівець театральної справи достеменно знає (якот, Сартр), “що дискурс є
дією; що театрові саме властиво мати своє мовлення, і воно не може бути описовим; […] воно є моментом дії і, як у житті, служить тільки, щоб наказувати, захищати щось, висловлювати почуття під час судових промов (тобто для активної мети), переконувати чи обороняти, чи звинувачувати, чи проголошувати рішення, брати участь у словесних дуелях, відмовлятись, признаватись і т.п. Одне слово, завжди бути в дії” (Sartre, 1973: 153134).
Відштовхуючись від щойно згаданих арґументів, праґматика розглядає діалог і сценічну дію як перформативні дії та водночас як гру пресупозиціями і підтекстовими розмовами, тобто як спосіб впливу на людей через слово.
Літ.: Searle, 1975; Poetica, 1976, № 8; Pfister, 1979; Ubersfeld, 1977 a, 1982; Pavis, 1980 a