Драматизація

ДРАМАТИЗАЦІЯ (або АДАПТАЦІЯ)
Англ.: dramatization; нім.: Dramatisierung; ісп.: dramatización;
франц.: dramatisation.

Переведення епічного або поетичного тексту в драматичний (або матеріал) для
постави.
Як уважають, починаючи від Середньовіччя, містерії власне і є драматизацією
Біблії. Для англійського театру епохи Єлизавети характерні адаптації історичних
оповідей (Плутарх) та літописів (Голіншед). У XVIII та XIX ст. інсценізували популярні на той час романи (Діккенс, Скотт та інші). Маємо на увазі нові на той час
спроби вироблення стилю введення діалогів, тобто стилю театрального.
Театральна адаптація* романів характерна для ХХ ст., зокрема, тих текстів,
які за своєю природою драматичні*: “Брати Карамазови” (Копо, 1911), “Божевільні”
(А.Камю та Л.Додін), романи Кафки (“Процес” в адаптації А.Жіда та Барро, 1947),
“Камінці в кишені” за творами В.Вульф в адаптації М.Лазаріні та М.Фабра, “Сни
Франца Кафки” за уривками його “Щоденника” в інсценізації Е.Кормана та Ф.Адрієна (1984 р.). Вплив і конкуренція кіно та телебачення, де практикують адаптацію романів, є прикладами численних драматизацій, а також бажання не обмежувати театр написаним спеціально для сцени текстом з діалогами.

Літ.: Caunne, 1981; B.Martin, 1993.