Лейбористи повинні довести, що підтримують Україну, врятувавши Покровськ!
Автор: Кристофер Форд, історик, політичний активіст. Організатор кампанії «Солідарність із Україною». Автор численних статтей і книжок, у яких висвітлює історію українського робітничого руху.
Я щойно повернувся з поїздки для доставки транспорту та гуманітарної допомоги до рятувального загону на передовій повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у район Покровська на Донбасі.
Під час поїздки ми зустріли жінок, таких як Лідія Галкіна, які плетуть маскувальні сітки для солдат Збройних сил у окопах, шахтарів, які працюють під загрозою бути похованими живцем через російські бомбардування, та працівників громадських організацій, які рятують українських дітей, викрадених Росією.
Ці люди щодня стикаються з жахами війни, проявляючи стійкість і дух спільноти. Але після повернення до Великої Британії я відчуваю лише злість і розчарування через неспроможність нашого політичного класу проявити солідарність із тими хоробрими людьми в Україні. Здається, що обіцянки, зроблені в лютому 2022 року – зробити все можливе, щоб допомогти Україні перемогти, – розвалилися без жодних пояснень.
На Донбасі ніхто не може не враховувати нагальні загрози війни. Росіяни продовжуть наближатися – 3 км до Покровська, 5 км до великих шахтних комплексів, де видобувається більшість вугілля для сталеливарної та залізорудної промисловості країни. Переважну частину з 80 тисяч мешканців Покровська евакуйовано, а ті, хто залишився – ключові працівники та літні люди – стали цілями для російських дронів під час так званих «сафарі».
Покровськ – останній форпост у цьому південно-західному районі Донецької області. Його втрата стала б катастрофою – як стратегічною, так і економічною. Путін хоче захопити його будь-якою ціною до інавгурації Трампа.
Але тут, на Заході, немає гострого відчуття критичності моменту, достатнього для того, щоб запобігти цій катастрофі.
Натомість політики, які ще вчора огорталися українським прапором, топчуться на місці. Українцям тепер залишається лише чекати на прихід Трампа та на те, яку долю принесуть його переговори з Путіним.
На Донбасі, де росіяни буквально вже в кінці шляху, ніхто не згадував про припинення вогню. Але ми знаємо, що якщо ми не вживемо рішучих заходів для підтримки України в цій боротьбі, очікування переговорів Трампа з Путіним означатиме, що Україна буде змушена погодитися залишити своїх громадян у окупації на анексованих від 2014 року територіях: «мир», нав’язаний через потурання розчленуванню України зі сторони Заходу.
Паралелі з Мюнхенською угодою 1938 року очевидні.
Ба більше, небезпеки, що загрожує Покровську та іншим районам України, можна було цілком уникнути. Уразливе становище України – це штучно створена ситуація, безпосередній наслідок невиконання обов’язку надання необхідної допомоги з боку ключових західних держав.
Допомога з обох боків Атлантики залишається повільною та недостатньою для зміни балансу сил. Це продовження провальної політики, яку ми спостерігаємо від перших днів війни: вагання та поступове постачання зброї, що означає, що Україна має достатньо для того, щоб чинити опір, але недостатньо для перемоги.
Москва добре знає, що обережний Захід накладає на себе обмеження, і скористалася цим, продовжуючи свою наступальну операцію на Донбасі без жодних обмежень щодо витрат.
Мантра підтримки України «стільки, скільки буде потрібно», замість того, щоб озброїти Україну всім необхідним для перемоги якнайшвидше, виявилася повним провалом.
Прем’єр-міністр Стармер продовжує цей підхід. Однак уряд Лейбористів може зробити значно більше: починаючи з припинення практики продажу надлишкового обладнання Міністерства оборони та його передавання безпосередньо на фронт в Україні.
Від початку вторгнення Міністерство оборони Великобританії продало понад 1000 військових транспортних засобів, включаючи літаки. Волонтери, з якими я працюю, щоб зібрати кошти на транспортні засоби, запитують: чому Міністерство оборони не передало їх Україні?
Велика Британія передала лише 14 танків Challenger 2 Україні. Але з огляду на те, що Міністерство оборони планує модернізувати лише 148 зі своїх 213 танків, існує можливість передати ще 63 танки на передову в Україну. Чому цього не відбувається? Легкі танки Scimitar все ще доступні після виведення з експлуатації, як і 625 бойових машин піхоти Warrior. Чому їх продають, коли їх можна було б передати Україні?
До того ж є 26 бойових літаків Typhoon, які мають вийти з експлуатації наприкінці березня 2025 року. Їхня доля — бути розібраними на частини. Українці запитують, чому британські Typhoon можуть перехоплювати іранські ракети над Ізраїлем, але не іранські дрони над Україною?
Там, де був прогрес, він був незначним і надто повільним. Міністерство оборони Великої Британії обіцяло, що 30 гаубиць AS90 калібру 155 мм, які незабаром вийдуть з експлуатації, будуть передані Україні. Це хороші новини, але збройні сили повинні чекати до наступного року, щоб отримати їх. Чому не зараз?
Якщо Велика Британія хоче виконати свою обіцянку, вона повинна почати з передачі Україні надлишків своєї зброї, а не продавати їх.
Я та мої українські колеги зустрілися з Тангманджитом Десі, депутатом британського парламенту та головою Комітету оборони, щоб запросити цю та іншу допомогу. Ми заявили, що Велика Британія повинна забезпечити термінове збільшення військової допомоги, щоб запобігти падінню Покровська, стабілізувати фронт та підтримати опір, якщо не буде досягнуто жодної угоди, прийнятної для України.
Ми все ще чекаємо, як пан Десі та міністр оборони відреагують на цю термінову ситуацію.
Новітня історія навчила нас, що єдиний шлях до завершення війни — це повне виведення російських військ. Поки Росія окупує будь-яку частину України, українці не зможуть вільно визначати своє майбутнє в мирі. Немає часу чекати, що зробить Трамп, або грати в політику на життях українців.
Згадаймо, як у 2014 році хвиля західної допомоги допомогла сирійським курдам відкинути Ісламську Державу в місті Кобане – це була символічна перемога, яка змінила хід подій на користь курдів. Уряд Лейбористів оголосив, що посилить своє «міжнародне лідерство щодо України» – тепер він повинен забезпечити, щоб Покровськ, як і Кобане, не впав.
Кристофер Форд
Секретар
Кампанія Солідарності з Україною
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «How Labour can prove it stands by Ukraine» на сайті The New European 24 грудня 2024 року.
Переклав Михайло Кондрашин
