Комедія героїчна

Англ.: heroic comedy; нім.: heroische Komödie; ісп.: comedia de heroica;
франц.: comédie héroїque.

1. Посідаючи проміжне місце між трагедією та комедією, героїчна комедія зображає суперечку між аристократами, що завершується щасливою розв’язкою, де
ми “не наражаємося на жодну небезпеку, яка схилила б нас до милосердя та страху” і де “всі актори [...] є королями або іспанськими ґрандами” (Корнель “Передмова до
п’єси “Дон Санчо Араґонський”, 1649).
Цей жанр запозичили з Іспанії (Лопе де Веґа) Ротру та Корнель. Як окремий
новий жанр, героїчна комедія виникає у Франції з появою п’єс Корнеля. В Англії
(близько 1660–1680) – з появою п’єси Драйдена “Здобуття Ґранади” (1669). Трагедія
стає героїчною тоді, коли психологія та міщанський компроміс заміняють собою поняття священного та трагічного обов’язку. Наприклад, у п’єсі “Сід” Корнель зробив спробу узгодити між собою психологію, індивідуалізм та державницькі ідеї.
2. “Героїчне” у комедії та трагедії засвідчує себе у виразному шляхетному тоні
та стилі, благородних вчинках, гострих конфліктах (війна, викрадення, узурпація), в
екзотиці краєвидів та дійових осіб, винятковому сюжеті та прекрасних героях : “Винятковість героїчного базується на найвищих чеснотах війни” (Тассо “Про героїчну поему”).
3. “Героїчно-комічне” є пародією на героїчний тон, прозаїчний опис благородних серйозних вчинків. Нагадує бурлеск та гротеск.