Нємцева Тетяна. За 28 днів весна, кохання…
Бо любов
Лютневе безсніжне місто на повні легені оголених ґудзуватих стовбурів дихало весною. Дві квіткарки в стьобаних жилетках пили каву з крафтових пластянок і щось дуже жваво обговорювали. З оцинкованих десятилітрових відер виглядали тюльпани: пастельні, яскраво-жовті, фантазійні сині. Неля подовгу розглядала квіти, а далі її погляд вмить зупинився на них. На відрі красувалась виведена вензелем назва сорту – “Fancy Frills”. Ніжно-рожеві пелюстки, біла бахрома, міцні стебла. Вмить продавчиня упакувала їх у крафтовий папір, пов’язала золотистою стрічкою і подала дівчині. Саркастична фраза зі зацофаних анекдотів, що стоятимуть тиждень прозвучала й на сей раз.
Неля з оберемком квітів йшла вулицею. Маскарони зі скульптурами голів розлючених левів також відчули приближення весни й антично-замисленими поглядами проводжали дівчину. Її блакитні кучері, пофарбовані минулого вечора змивним тоником, рвучко ррозвівав вітер. І лише фетровий берет по-лицарськи підтримував зачіску від природнього п’ятисекундного випрямлення. Банти на лакованих туфлях шурхотіли, додаючи крокам якоїсь бутафорної урочистості, а кремове пальто експресивно контрастувало з жовтими високими обцасами.
Неля у житті така і є! Дівчина-свято, про яку всі підозрюють, що в її сумочці точно є алябастрова плящина з Джином і останній виконує всі бажання.
А вона вважає, що легенди за життя – гарний знак. Знаєте, люди в нас такі: плітки про будь-кого не сплітають, очима їдять виключно те, що яскраве. І загалом, про кожну порядну галицьку панянку має снуватися своя прижиттєва легенда. Ти там потім в інстаграмі пиши що хочеш: “Мама двох янголят”, “Дружина найщасливішого чоловіка”, але легенда то все змиє в режимі офлайн. І обов’язково знайдуться ті, які пам’ятають твій підлітковий панковий образ у міні-спідниці зі шкірзаму, димчасті очі в стилі “smokey eyes” і апельсиновий лонгер у клатчі з шипами.
У сумці завібрував телефон, хтось без угаву хотів почути її низький альт.
– Нелю, не забудь купити ріпчасту цибулю. Приготую нам пасту аля-болоньєзе. І ходи швидше, я зачекався.
Неля щось відповіла, а її голос обплітав співрозмовника теплими іскристими хвилями. Вона була з тих дівчат, яких приємно слухати про що б вони не говорили: чи то прогноз погоди, чи драми на роботі, чи перелік продуктів зі списку. Списку на клаптику паперу з розряду тих, які вічно губляться у сумці, а потім місяць опісля виринають нізвідки.
Вона зайшла в під’їзд, на підвіконні буяли махрові червоні бегонії. Двері відчинив він. Фартух поверх фланелевої сорочки, ледь підкручені вуса, м’язисті руки й погляд. Погляд карих очей, мов з меленої арабіки.
Сумка з цибулою так і залишилася на вішалці, болоньєзе – на стадії задуму. Тюльпани з білими тороками на пелюстках закривали очі-пелюстки з жовтогарячими серцевинками. Їх цілунки на підвіконні летіли з відчиненого вікна. Летіли, перетворюючись на повітряні. В той день він закохався у неї вкотре! А вона пила у його фланелевій сорочці каву з меленої арабіки. Каву, кольору його очей.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
