Шингур Юстина. За 28 днів весна, кохання…

Поділитися:

Цвіт яблуні

Виходячи зі школи, Олесь побачив свою подругу Тоню. Вона сиділа під цвітом яблуні та читала черговий роман. Коли хлопець підійшов до неї, вона відволіклась від книги та подивилась на нього. Він помітив, як сонячне проміння грало з карім кольором її очей, додаючи бурштинових відтінків. Заправивши неслухняний кучер, він запитує:
- Як тобі книга?
- Класна! Мені дуже подобаються описи тут та зворушливість головних героїв.
- Зворушливість? Що ти маєш на увазі?
- Скоріше я ними зворушена-, вона злегка сміється,- В них багато труднощів у житті, але вони залишаються вірні своїм почуттям. Наприклад вона відмовила його пропозиції, бо відчувала що буде для нього тягарем. Потім ж після тривалого часу повертається до нього та дізнається що він весь цей час чекав на неї!
- Це напевно дуже тяжко.
- Напевно, але я думаю тільки так можна бути щасливим.
- Він був щасливим від відмови?
- Ні, він був у розпачі. Головне що все добре закінчилось. Та я думаю це краще ніж солодка брехня. А що ти думаєш?- ,Тоня дивиться на нього.
- Я?Ну… Правда завжди краще…
Олесь почервонів. Йому часто стає ніяково під час розмов із нею, хоча вони йому дуже подобаються. Здається він готовий слухати її вічність. Коли він з нею всередині наче щось тремтить і палає та він це зазвичай тримає в собі. Чесність, щирість і почуття- про це говорила Тоня. Думаючи над її словами, йому захотілось розповісти про свій секрет. Голос трохи труситься.
- Тонь, я згодний з тобою щодо правди в людях. І правда в тому, що з тобою я почуваюсь дуже дивно. Наче ось-ось вибухну. Я маю на увазі, ти як іскра для мене. Тобто, ти мені дуже подобаєшся!
Хлопець дуже зашарівся після зізнання. Хоч він і боявся що десь напартачив, але сказати їй здавалось правильним.
Її погляд запалав, як і її лице. Мить вона аналізувала його слова, втупивши погляд у світлі ніжні пелюстки навколо них. Щойно їх погляди зустрілись, вона поцілувала його в щоку та прошепотіла радісно: «Це взаємно»…