Уривок з книги «Наші змучені душі» Морґан Монкомбль. Видавництво Лабораторія
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
У видавництві Лабораторія вийде роман «Наші змучені душі» Морґан Монкомбль.
Ласкаво просимо в «Шановну Патріархію»
Життя підготувало для Азалії занадто багато болю і змусило сховати справжні почуття за маскою холодної та неприступної жінки, яка завжди все контролює. Вона пообіцяла собі, що ніколи не повернеться додому, де все навколо нагадує про минуле, однак новина про автотрощу, у якій гине її мати, руйнує всі плани. І лиш новий загадковий сусід Іден, який здається таким же загубленим у цьому світі, як і вона сама, вперше повертає усмішку на її обличчя. І хоча Азалія заприсяглася ніколи не мати почуттів до чоловіка, Іден перевертає її світ. Але чи готова вона поділитися таємницями власної змученої душі?
Уривок
Увесь тиждень я готувався до зустрічі з новою сусідкою. Принаймні цього чекав. Цілими днями працював, тому досі її не бачив. Я кілька разів думав піти й постукати в її двері, щоб представитися, але злякався.
Та зрештою сталося немислиме: я зустрів Азалію Грін. Принаймні так мені здалося по голосу. Я ще ніколи її не бачив, але часто чув. Якогось вечора я повернувся додому дуже виснажений і відчинив скляні двері, щоб подихати свіжим повітрям.
Пляж безлюдний, вітер гуляв між хвилями, які відбивали сонячні промені. Саме тоді до мене вперше долинув м’який, хрипкуватий, чарівний голос.
— Ласкаво просимо в «Шановну Патріархію». Цього тижня я ділитимусь матеріалом, над яким працювала останнім часом.
Я зупинився і слухав її спів, наче це щось божественне. Не наважився вийти на терасу. Боявся, що вона мене побачить. Її голос відлунював в тиші, яка огортала наші два будинки і змушувала моє серце битися швидше.
Mama, you didn’t want to see
Well I’m the one who’s sorry
I wish my words had crossed the wall
But have I a voice at all?
Коли це припинилося і стало тихо, я зник так само непомітно, як і з’явився... мої руки були вкриті сиротами.
Ніколи не чув такого потужного голосу. Сів у вітальні й кілька хвилин намагався отямитись. І так щовечора вона співає на терасі, граючи на гітарі. Проте я досі її не бачив. Я став свідком глибоко інтимних і заборонених моментів, не маючи на те жодного права.
Але я нічого не можу вдіяти. Щовечора приходжу на зустріч й обережно відчиняю вікна, щоб нишком її підслухати.
Її голос заманює моряків на солодку смерть, а слова — сумні до знемоги. Я мушу її побачити.
Майже миттєво, навіть ще не познайомившись, розумію, що репутація Азалії Грін — це лише піщинка в її пустелі.
***
АЗАЛІЯ
Ласкаво просимо в «Шановну Патріархію». Наступного разу, коли ви скажете феміністці, що вона скаржиться через дрібниці; що ми вже досягли гендерної рівності; що активістки перебільшують або що їхні дії лише породжують зростання мізогінії, знайте, що це називається Backlash — антифеміністичний рух, спрямований на зменшення важливості боротьби. Я називаю це тупістю.
Повернутися в Чарлстон було легше, ніж я уявляла. Сидіти в цьому клятому будинку так само важко, як і колись, але я намагаюсь перебувати там якомога менше часу.
Чесно кажучи, я ще не зверталася до жодної агенції з продажу нерухомості. Не знаю, чого чекаю.
Уранці бігаю пляжем Фоллі. Удень гуляю в лісі, а ввечері влаштовуюсь на терасі, щоб поспівати, або готую новий епізод подкасту «Шановна Патріархія», який розпочала вести ще два роки тому. Спочатку я його створила, бо почувалася самотньою. Мусила знати, чи маю голос та що станеться, якщо вирішу ним скористатися.
Зараз не проживу й тижня без того, щоб не поговорити перед мікрофоном про фемінізм і позитив. Відчуваю, що своїми словами можу допомагати людям, викривати несправедливість цього світу і вказувати на неї, щоб змінювати це в маленьких масштабах.
Але насамперед я зрозуміла, що маю голос. Навіть якщо він досі невідомий.
«Шановна Патріархія» стала притулком. Не знаю, для кого — для моїх слухачів чи для мене.
— Привіт. Як ви сьогодні почуваєтеся?
Повертаючись із ранкової пробіжки, зупиняюсь на кілька хвилин, щоб привітатися з Негідником, який лиже мені руку, і йду нагору, щоб прийняти душ.
У ванній вмикаю радіо, підспівуючи, та відчиняю вікно. Раптом помічаю, що вікно навпроти теж відчинене. Двері душової кабіни розчахуються — і я бачу його спину.
Ох. Я заклякаю. Чоловік затрасує двері та хапає білий рушник. Слава Богу, я не бачу, що там нижче пояса або майже... Він стоїть до мене спиною, витираючи рушником каштанове волосся.
Поглядом крадькома блукаю його тілом, перш ніж спинити себе.
Кремезні плечі, випнуті лопатки і м’язи, які перекочуються під шкірою так, що я здригаюсь.
Усе його тіло вкрите татуюваннями.
Не зводячи з незнайомця очей, обережно тягнуся до радіо, щоб зменшити звук та не привернути його уваги. Можливо, якщо пощастить, він трохи повернеться і я побачу його обличчя.
От тільки моя рука ніяк не може намацати приймач. Роздратована тим, що мушу відвести погляд від такого прекрасного видовища, я розвертаюсь і щосили торсаю радіо. Те з тріском падає на землю.
— Чорт забирай!
Сподіваюсь, що сусід нічого не чув, але бачу, як він розвертається. Запанікувавши від страху бути спійманою на гарячому, роблю перше, що спадає на думку — пригинаюсь.
Сиджу навпочіпки, як маленька дівчинка, яку зловили за руку, і злюсь на себе за дитячу поведінку. Упевнена, що він бачив, як я пригнулася. Ідіотка. Тепер цей красень подумає, що його нова сусідка — нікчемна шпигунка.
«Чудово», — зітхаю, затуляючи обличчя рукою.
Чекаю кілька довгих хвилин, перш ніж підвести голову й переконатися, що там нікого немає. Щоки пашать від сорому, коли усвідомлюю, що сусід не лише зачинив вікно, а й опустив жалюзі.
Ого. Хлопець вирішив забарикадуватися, щоб його сусідка-збоченка не підглядала за ним у душі. П’ятнадцять хвилин по тому чую звук двигуна на під’їзній дорозі. Він їде на роботу.
Увесь ранок я прибираю в будинку. Складаю гігантський список того, що залишаю і що викидаю. Потім починаю складати список «за / проти».
Блукаю будинком та повертаюся до своєї колишньої спальні. Тамую бажання все викинути з вікна. Ця кімната була моїм святилищем, моїм світом.
Він усе зіпсував.
