Поділитися:
Алла Пахарь

Як я міг дозволити втягнути себе в цю халепу?!

Стою в напівосвітленому приміщенні й картаю себе за довірливість. Час би затямити, що більшість невдалих проєктів починаються зі слів: "Тобі сюди". Або: "Заходь, не бійся!"

У мене було дві хвилини, щоб зрозуміти логіку цієї кімнати й проаналізувати ситуацію.

Якщо зберігати голову ясною та не піддаватись емоціям, вихід можна знайти завжди. Навіть із лабіринту. До речі, я їх не люблю з дитинства. Або зависокі стіни, або обмежений простір. На відміну від брата й сестри, я завжди почувався вайлуватим і незграбним в пошуках виходу. Якби ж це були головоломки...

Мене, на відміну від інших учасників, не вабили заманливі призи. Хоч смачні, хоч яскраво запаковані:  пфе, це несмак - проміняти розум на дитинні емоції!

Тим більше зараз, у зрілому віці, вважаю безглуздям з боку організаторів заходу влаштувати такі недолугі змагання для таких статечних персон, як я.

Халепа, я дійсно заблукав!

Краще посиджу і почекаю на допомогу.

- …Вставай, ледащо, трясця, що за коники ти викидаєш? - з піною в роті волав бородань у картузі.

- Ти не на того хом'яка поставив, Гаррі, - зареготав вузьколиций рудий хлопець і стукнув долонею по клітці. - Мій знову переміг!

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

Читати також

up