Наталія Шевель. По ожину
образок
Сергійку снився дивовижний сон: соковиті ягоди ожини кружляли довкола і самі потрапляли до рота. Хлопчик тільки встигав їх ковтати. У відчутті насолоди, прокинувся. Враз гукнув до братика:
-Дмитрику, вставай!
Дмитрик неохоче розплющив очі.
-Ось що я тобі скажу, - не вгавав Сергійко, - мені наснився віщий сон, - значить прийшла пора збирати ожину.
За декілька хвилин хлопці були в дорозі. Їх зустріло світанкове поле, а сонце посилало теплі промені. Братики поспішали. Знали: скоро, зовсім скоро перед ними з’явиться долина з багатьма ягідками ожини. Вони притулися до невисокого стебла, а яку силу мають… Так замурзають малих пустунів, що від них, соковитих, і не відмиєшся…
Уважні хлопці роздивлялися довкола і впевнено йшли вперед. Раптом наввипередки побігли. Їм відкрилася долина. Вона манила безліччю солодкувато-терпкуватих ягід. Бо прийшли ж по ожину.
