Поділитися:
Євгенія Мельникова (Янчук)

Першу дитину я переносила...

А от із другою сталася історія, яка на дві хвилини зупинила світ.

Ми жили за містом, разом зі свекрухою.

Квартири своєї не мали, зате мали господарство.

Хто жив у селі, знає: роботи вдосталь.

Того дня нічого не віщувало біди. Я була на восьмому місяці, до пологів ще був час.

Почувалася добре, усе робила, була щаслива, що стану мамою.

Але доля завжди пише свою історію.

Свекруха, дивлячись, як я ходжу туди-сюди, сказала:

– Женю, я втратила свою дитину на восьмому місяці.

І їй, і мені  було неспокійно. Я не могла влежати...

Свекрухи вже нема, Царство Небесне. Як я їй вдячна!

Вона забігла у хату знов: 

– Ти точно народжуєш! Пологи прийму я! Маємо дві хвилини, не більше!

Я лягла, тужилась, і дитина з’явилася миттєво - чорна, без подиху...

Свекруха била її по щічках, по сідничках. Усе навколо затамувало подих. І раптом – крик!

Світ знову задихав.

Дві хвилини  – очікування, жаху, народження, спасіння.

Я вдячна свекрусі за її мудрість, турботу, рішучість.

Я довірила їй назвати онучку – на честь тієї миті, коли у нас було дві хвилини, щоб  ми всі народилися наново…

 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up