Хронотоп культури у дилогії Жорж Санд «Консуело» і «Графиня Рудольштадт»

Л. М. Сипа

Анотація. У статті досліджено часопростір культури романів Жорж Санд «Консуело» і «Графиня Рудольштадт» як складову філософської специфіки хронотопної організації дилогії. Увиразнено три сфери хронотопу культури: мистецтво, філософію та релігію. Зазначено, що цілісність часопростору культури визначається діалогом - міжвидовим, міжнаціональним та міжепохальним - і в межах означених феноменів культури, й у взаємозв’язку цих сфер.

Ключові слова: хронотоп культури, мистецтво, філософія, релігія, Жорж Санд.

Постановка проблеми. Часопросторова організація романної дилогії Жорж Санд вирізняється філософською спрямованістю та постає однією з ознак жанрової приналежності творів «Консуело» і «Графиня Рудольштадт» до варіанту французького філософського роману доби романтизму. Особливості філософічності хронотопу означених романів розкриваються через художнє осмислення філософської категорії часу в художній цілісності тексту, соціально-історичний хронотоп, часопростір персонажів, хронотоп дороги, а також хронотоп культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляду часопростору дилогії присвячено франкомовну статтю Жерара Шіффера «Консуело, час і простір, символічні місця і персонажі» («Consuelo, le temps et l’espace, lieux symboliques et personnages»), що ввійшла до колективної праці «Порпоріна. Бесіди про Консуело» («La Porporina. Entretiens sur Consuelo») [1]. Хронотоп дороги та літературно-філософські виміри часу аналізуються у наших публікаціях [2], [3]. У пропонованій розвідці продовжуємо дослідження компонентів філософського модусу хронотопу дилогії.

Мета статті полягає у вивченні часопростору культури романів «Консуело» і «Графиня Рудольштадт» як складової філософської специфіки хронотопу дилогії.

Виклад основного матеріалу. Хронотоп культури означених романів Жорж Санд включає мистецтво, філософію та релігію. Його цілісність визначається міжвидовим, міжнаціональним та міжепохальним діалогами у межах означених феноменів культури та у взаємозв’язку цих сфер. Виразниками діалогу культур постають персонажі дилогії, що вказує на взаємозв’язок та взаємообумовленість хронотопу культури та хронотопу персонажів. Головна героїня Консуело зображена у художній тканині тексту як образ музики. Подорожуючи, дівчина немовби виконує функції сполучної ланки у взаємодії музичного мистецтва Італії, Чехії, Німеччини та Австрії. До того ж, у культурному просторі середини XVIII століття «живе» чеська народна і духовна музика періоду гуситства та Реформації, яку виконує один із головних персонажів Альберт (нащадок онімеченого чеського роду). Консуело (іспанка за національною приналежністю, яка виросла в Італії і вивчала класичну західноєвропейську музику) слухає ці мелодії та неймовірно захоплюється ними. З огляду на це промовистим видається діалог між Альбертом та Консуело як представниками різних музичних світів:

Те, що я дізнаюся від вас про Генделя та інших великих метрів, на яких ви зростали, здається мені вищим у багатьох аспектах від того, чого я, зі свого боку, можу вас навчити. Але щоб пізнати й опанувати цю музику, мені потрібно було б поєднатися з новим музичним світом, і тільки з вашою допомогою я зважуся увійти до нього.

Але я, - сказала Консуело, посміхаючись, - думаю, не брала б на себе цього навчання. Те, що я почула у ґроті, таке гарне, таке величне, таке унікальне у своєму роді, що я б побоялася додати гравію у кришталеве, діамантове джерело.

Альберте! Я добре бачу, що ви знаєтеся на музиці краще, ніж я.

Таким чином, відбувається взаємодія слов’янської та західноєвропейської музичних культур, кожна з яких має свою самобутню цінність.

Музичний світ дилогії (і ширше - мистецький, що лежить в основі сюжетної лінії романів «Консуело» і «Графиня Рудольштадт») доповнюють філософський та релігійний пласти. Історичний часопростір філософії XVIII століття втілений в образах філософів-просвітників. Але оскільки «людина не народжується з «почуттям часу», а її часові і просторові поняття завжди визначені тією культурою, до якої вона належить» [5, с. 159], остільки головні персонажі стають виразниками романтичного світогляду, вони «своїм внутрішнім хронотопом належать авторській сучасності» [6, с. 260]. Філософським поглядам мислителів епохи Просвітництва протиставляються позиція їхнього сучасника Жана-Жака Руссо як філософа, котрий важливе місце відводив почуттю, та філософські переконання персонажа-інтелектуала романтичного типу Альберта.

Образ останнього заслуговує на окрему увагу у двох взаємокорелятивних аспектах: філософському та мистецькому. Саме за посередництвом Альберта прилучається до філософії головна героїня, для котрої філософія асоціюється з думками про буття. В образі Консуело у дилогії уособлений інтуїтивний спосіб пізнання на противагу просвітницькому аналітизму. Доповнюють час і простір філософії також роздуми, котрі у сукупності з вищезгаданими ознаками підкреслюють домінування романтичних ідейно-духовних та художньо-естетичних засад у романах «Консуело» і «Графиня Рудольштадт».

Неабияке зацікавлення викликає релігійний первень хронотопу культури, котрий розглянемо детальніше. Уже перші рядки дилогії окреслюють елементи християнської культури, представленої у синтезі релігії і мистецтва (церковний спів, духовна музика). Про два типи побожності, виявлені у Венеції, Консуело згадує дещо згодом у Чехії. Це, передусім, побожність «монахів, монахинь і народу, яка, можливо, заходить надто далеко; тому що приймає із загадками релігії різні допоміжні забобони». Другий тип побожності - «високого духовенства і вищого світу, що є лише видимістю». Консуело турбує питання: «Яким є справжній Бог? (…) У що вірити і що думати? (...) Чи можна жити без релігії? Тоді навіщо жити? Заради чого працювати? Заради чого мала б я жаль, сміливість, шляхетність, сумлінність і порядність, я - одна у світі, якщо у цьому світі немає вищої, розумної і сповненої любові Істоти, Яка мене судить, Яка мене хвалить, Яка мені допомагає, мене застерігає і мене благословляє?».

Крок за кроком у художньому світі тексту загострюється критика римо-католицького віросповідування, якому протиставляються протестантизм, єресі, а далі - і нова релігія майбутнього, у зв’язку з чим дилогія Жорж Санд була залічена Церквою до переліку заборонених книг, як констатує М. Трєскунов [7, с. 131].

Апологія протестантизму пов’язана в аналізованих романах із ретроспективним пластом - гуситськими війнами в Чехії. У художній цілісності дилогії констатується безпосередній зв’язок гуситського руху із релігійними переконаннями чехів та увиразнюються розходження на теологічному ґрунті, що призвели до кривавих подій, а також наголошується на основній причині - таїнстві причастя. Гусити, як зауважується у романному плетиві, вимагали здійснення причастя під видами хліба і вина, та засуджували відпущення гріхів священиком й розкіш римо-католицького обряду (приміром, золоту чашу). Символом гуситів стала дерев’яна чаша, що втілювала єдність, рівність та братерство усіх віруючих. Власне за ці ідеали і тривали визвольні змагання чехів. «Поборником чаші» названий у дилогії Ян Жижка та в однойменному нарисі зазначено, що народний герой керувався радше вільнолюбними ідеями, аніж релігійними переконаннями, хоча строго дотримувався обряду причастя своєї віри [8].

Апелюючи до історичних нарисів Жорж Санд «Ян Жижка» і «Прокіп Великий», що доповнюють романи «Консуело» і «Графиня Рудольштадт», Борис Реїзов зазначає, що письменниця «зводить до мінімуму релігійний момент» гуситського руху та виокремлює його основну рису - народність, вплітаючи ідею національного визволення у ці твори. Згідно з науковцем саме боротьба «за національну незалежність проти німецької нації» забезпечувала чехам «виняткову силу протистояння» [9, с. 257]. Проте підкреслимо: у першій частині дилогії двічі повторюється, що ідея звільнення від завойовників органічно поєдналася з релігійними прагненнями чеського народу. Звернімося до цитати: «До цієї початкової ідеї (йдеться про чашу. - Л. С.), яка втілила в релігійному символі всю радість, всі шляхетні поривання гордого й благородного народу, приєдналися в умовах переслідувань і кривавої боротьби проти оточуючих націй усі ідеї патріотичної свободи та національної гідності». В історичних нарисах гуситська війна названа релігійною [10, с. 5], а також неодноразово вказано, що релігійний запал був першоосновою всіх перемог гуситів. Однак Б. Реїзов вважає, що не релігійність, а власне ентузіазм, «...дає змогу купці людей змусити втікати цілі армії», хоча у наведеній науковцем цитаті ентузіазм згаданий після віри, а не навпаки [9, с. 262].

Відмітимо також, що гусити зображені у нарисах стійкими у своїх переконаннях. Вони не тільки причащаються під двома видами, а й розмірковують у вільний час на релігійні теми. У військових походах чехів супроводжують священики. Чаша - символ гуситів - зображена на їхньому щиті. У «Празьких статтях» гусити чітко визначили свої вимоги, в яких релігійні і політичні питання перепліталися. Додаткові підтвердження непохитності віри чехів знаходимо у романі «Консуело». Поблизу замку Велетнів за наказом графа Рудольштадта відкопано трупи закатованої сім’ї гуситів, що відмовилися зректися своєї віри. А у підземеллі середньовічної споруди Консуело бачить скелети людей, що теж загинули за віру. Та й Б. Реїзов зауважує, що згідно з Жорж Санд «суперечки про чашу не були марними, винятково богословськими науками: «Це було життєве питання для чеської нації, котра організовувалася як незалежне суспільство» [9, с. 261].

У художній тканині дилогії простежується еволюція гуситського руху та названі його попередники лолларди і вальденси, а гуситство тлумачиться у руслі єресей. Католицьке духовенство (у романах - це канонік, що перебуває у замку Велетнів) та суспільна думка загалом засуджують єретиків, говорять про них із острахом, а такі персонажі, як баронеса Венцеслава та граф Хрістіан, навіть ніколи не згадують про своїх прародичів-протестантів. Іншою є позиція автора, більшою мірою увиразнена в «Яні Жижці» та «Прокопі Великому». Погляди автора щодо цього питання протилежні стосовно аргументів людей «дуже поважних» і «дуже вчених»: «Є одна релігія і одна - єресь. Офіційна релігія, утверджена церквою, завжди дотримувалася однієї системи; таємна релігія, яка лише прагне утвердитися, є ідеальним суспільством рівності, що починається з проповідей Ісуса, перетинає століття католицизму під назвою єресі і сягає у нас французької революції (...), ця релігія - також єдина, якої б форми вона не набувала, під якою назвою вона б не була прихована, якого переслідування вона б не зазнавала». На думку автора, в історичних нарисах єресь є ідеєю «переважно християнською у своїх принципах. Це доктрина Вічного Євангелія або релігія Святого Духа, яка наповнює Середні віки і є ключем до всіх їхніх потрясінь та загадок».

Жорсандівське розуміння єресі розглядають радянські літературознавці О. Білецький та Б. Реїзов, однак з соціологічних позицій. Так, О. Білецький звертає увагу на те, що релігійні повстання призводять до соціальних протистоянь, котрі увиразнюються «уже не стільки у формі містичних пропозицій, скільки у формі політичних вимог» [11, с. 528]. Дослідник по-мічає «слабкі аспекти концепції Жорж Санд» (історичне зближення давніх релігійних рухів із сучасними у письменниці) та «агітаційне значення її звернення до гуситства», маючи на увазі соціальну природу релігійних рухів: «Гусити для Жорж Санд - речники ідеї соціальної революції, попередники «реформаторів» 30-хроків» [11, с. 529-530].

У дилогії поступово долаються «межі» власне гуситства та продовжується історія Реформації в особі Мартіна Лютера - «перевтіленого» Яна Гуса, що знову підняв народ на боротьбу. Згідно з позицією персонажа романів Альберта, «гусити, калікстинці, таборити, сироти, союзні брати, лютерани» поєднали реформу Яна Гуса з діяльністю німецького реформатора [4, кн. 1, с. 210].

Сама Жорж Санд, як відомо, переживши кризу містицизму у підлітковому віці, екзальтоване ставлення до римо-католицького віросповідування та бажання стати монахинею, згодом зайняла критичну позицію щодо католицизму. Неабияку роль при цьому відіграло її ознайомлення з працями відлученого від церкви священика Фелісіте де Ламенне й особливо захоплення соціальними утопіями П’єра Леру. Під впливом останнього французька романістка поринула у світ релігійних рухів і таємних організацій.

Висновки. Релігія, філософія та мистецтво переплітаються у художньому світі дилогії: філософія вступає в діалог з релігією, релігія і філософія - з мистецтвом, утворюючи хронотоп культури романів, що, своєю чергою, постає складовою філософської специфіки дилогії Жорж Санд та вказує на перспективи подальшого вивчення тих особливостей хронотопної організації романів «Консуело» і «Графиня Рудольштадт», що цілісно характеризують названі твори як варіант французького філософського роману доби романтизму.

Література:

Schaeffer G. Consuelo, le temps et l’espace, lieux symboliques et personnages / Gérard Schaeffer // La Porporina. Entretiens sur Consuelo : actes du colloques présenté par Léon Cellier. - Grenoble : Presses Universitaires de Grenoble, 1976. - p. 53-66.
Сипа Л.М. Хронотоп дороги у французькому романтичному романі / Л.М. Сипа // Мова та література у полікультурному просторі: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів : ГО «Науково-філологічна організація «ЛОГОС», 2015. - С. 10-11.
Сипа Л.М. Літературно-філософські виміри часу у романі Жорж Санд «Графиня Рудольштадт» / Л.М. Сипа // Літературний процес: методологія, імена, тенденції : зб. наук. пр. (філол. науки). - К. : Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. - № 5. - С. 37-40.
Sand G. Consuelo. La Comtesse de Rudolstadt : roman / G. Sand // G. Sand. Œuvres :à2v. - V. 1,- Paris : Folio classique, 2004. - Paris : Folio classique, 2004. - V. 1. - 402; 572, [1] p.
Гуревич А.Я. Представления о времени в средневековой Европе / А.Я. Гуревич // История и психология. - М., 1971. — С. 159-198.
Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства : монографія / Н.Х. Копистянська. - Львів : Паїс, 2005. - 368 с.
Трескунов М.Е. Жорж Санд / М.Е. Трескунов. - Ленинград : Худ. лит., 1976. - 247, [1]с.
Sand G. Jean Ziska / George Sand. - Bruxelles : Meline, Cans et Companie, 1843. - 233 c.
Реизов Б.Г. Жорж Санд и крестьянско-плебейская революция в Чехии / Б.Г. Реизов // Из истории европейских литератур / Б.Г. Реизов. - Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. - С. 249-265.
Sand G. Procope le Grand / George Sand // Oeuvres illustrées : à 9 v. - Paris : J. Hetzel; 1852. – T. VIII. - 1855. - P. 1-16.
Білецький O.I. Роман о призвании артиста / О.І. Білецький // О.І. Білецький. Зібрання праць : у 5 т. - К. : Наукова думка, 1966. - Т. 5 : Зарубіжні літератури. - 1966. - С. 508-535.