Наталія Шевель. Вільно пташка у небо злетіла
1
Поділитися:
Есе
У неозору, безмежну неба блакить піднімалася пташка, вільно розправивши крила. Злетіла вмить швидко і сміливо.
Ніщо не могло її спинити. Ніяк. Ні жорстока війна. Ні жажливе небо, ні потерпіла від вибухів і вирв земля.
Їй би крил не зламати. Небесний простір треба пильнувати неабияк. То не пташки крилаті, а ракети сновивають. Криком пташиним відгукується кожен прожитий день у горі. На землю прийшла страшна біда - війна. Вже не піснею, а тугою кружляє пташка.
Як їй, пташці, розправити крила у вічно блакитному небі над землею, де страшна прірва пролягла?
Знаходить сили. Її так і манить безмежжя небосхилу. Створена для польоту. Ні, вона не загине.
Вільно пташка у небі літає..
