02.11.2015
eye 638

Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

Дослідники історії української словесності, І. Франко, теоретики «Української хати», Ваплітяни, М. Хвильовий, М. Зеров, продовжуючи започатковану Т. Шевченком традицію, ставили Пантелеймона Куліша за взірець письменника і громадянина як особливо яскравий приклад майже ідеального втілення рис борця за національну справу.

П. Куліш мав достатні підстави оперувати світовими критеріями: він не тільки знав, а й високоталановито перекладав зарубіжну класику, починаючи від Біблії і продовжуючи творами письменників Європи 17-19 століть. А все те відповідало найвищому рівню, бо П. Куліш пильно вивчав літературне життя у Польщі, Німеччині, Швейцарії, Італії, Бельгії, і не тільки літературно-мистецьке. П. Куліш — носій народної гуманістичної етики, тому ще у 19 ст. помітив у зарубіжній дійсності ту філософію громадського спілкування, яка стане чи не вирішальною сферою роздумів і тривог філософів та митців 20 ст. Пантелеймон Куліш пройшов довгий і складний шлях змін світогляду, боляче пережив кризи, метався і часом навіть розривав стосунки з українським культурним світом.

Пантелеймон Куліш був культурником, як він себе слушно самовизначав. Його культурництво було політично свідомим. П. Куліш — першорядний талант, заслуга якого і в тому, що він правдиво відбив суперечливі історію та ментальність української нації і людини; більше: суперечність себе самого!

Пантелеймон Куліш — далекоглядний: він вловлював ознаки кризи між цивілізацією і культурою, наукою й релігією, селом і містом, духовністю й технократизмом, світом глибинних емоцій і раціоналізмом. 

Біографія

Популярні твори:

Критика:

Відео:

Вибір читачів
up