(1922-1956)
У творчості Ярослава Шпорти знайшли своє втілення і продовження визначальні риси української поезії: народність, непохитна віра в людину і її творчі можливості, закоханість у «красу нового дня», глибокий гуманізм. І все це реалізовано Я. Шпортою в руслі його художньої оригінальності, поетичної самобутності, яка окреслювалася, зростала з кожною наступною книжкою письменника.
За своєю творчою своєрідністю Ярослав Шпорта примикає до того художньо-стильового напрямку, який очолював у нашій поезії Андрій Малишко. Органічна близькість до національних поетичних джерел, поєднання, ба навіть злиття, задушевно-ліричного й пафосно-епічного струменів, значна конденсація ідейно-поетичного змісту, розмаїтість і гранична щирість людських настроїв, різноманітність і гнучкість поетичних форм — такі особливості творчого почерку незабутнього Ярослава Шпорти.
Твори
- Ви чули, як дзвонить у полі
- Коли уже троянда губить квіти
- На камені ромашка не зросте
- Олеся
- Після битв жорстоких та імлавих
Критика
