Мовна оригінальність у творах О. Генрі як перекладознавча проблема

О. М. Копильна

Все більшого значення набуває в перекладознавчих студіях практичний аналіз перекладів певних стилістичних прийомів і засобів.

Художній переклад не має готових рецептів. Кожний літературний твір є унікальним витвором творчої особистості, яка сміливо і вільно оперує всім багатством своїх мовних ресурсів, аби знайти найбільш відповідну, ідеальну форму для втілення свого ідейного задуму. Перекладач повинен з максимальною точністю відтворити цей задум, при цьому в такій формі, яка не суперечить авторській індивідуальності, а є гармонічною для його світосприйняття, мовного чуття і стильових уподобань. Відповідальність перекладача художньої літератури величезна: він не лише повинен розібратися у всіх нюансах чужої мови, а й взяти на себе важку працю переосмислити, підібрати слова, порівняти, виважити, щось додати, створити рівновеликий твір, - а самому скромно відійти у бік і залишитися непоміченим чи невідомим дня більшості читачів. Завдання перед українським художнім перекладом стоїть титанічне: нова держава повинна створити свою, якомога повнішу серію «Всесвітня література», яка б зайняла належне місце в скарбниці національної культури. Уважне, аналітичне вивчення існуючих, вшанованих перекладів здатне розширити ступінь перекладацької свободи, збагатити «стратегічний арсенал» перекладача, і не лише початківця, намітити можливі підходи до вирішення найскладніших творчих завдань при перекладі. Розгляд перекладацьких перемог і перекладацьких втрат, прискіпливий і зацікавлений, який має на меті збільшити перші і мінімізувати останні, ніколи не може втратити актуальності.

Мета статті полягає у виявленні проблем, пов’язаних з інокультурним та іншомовним сприйняттям алюзій, визначенні різних способів їх відтворення українською мовою при перекладі оповідань відомого американського письменника О. Генрі, а також встановленні шляхів та умов досягнення адекватного перекладу.

Об’єктом дослідження є алюзії у творах О. Генрі та їх українські переклади, а предметом - засоби відтворення цих алюзій українською мовою.

Відомий американський новеліст О. Генрі часто звертався у своїх оповіданнях до стилістичного прийому алюзії. Так, І. Левідова називає однією з особливостей стилю О. Генрі «розсередженість асоціацій».

О. Генрі вміє в одній фразі дати «мікрохарактеристику» людини, ситуації, події. У фразу може бути вмонтований натяк на певну політичну подію, історичний чи етнографічний факт, гумористично обіграний популярний літературний образ і навмисно змінена, а то й просто вигадана псевдокласична цитата.

Джерелами алюзії в оповіданнях О. Генрі є Біблія, міфологія, фольклор - дитячі пісеньки і вірші (Nursery Rhymes), прислів'я, приказки, ідіоми. Комічне створюється за рахунок заміни тих чи інших компонентів фразеологізма чи прислів'я іншими словами, а іноді змінюються всі компоненти і зберігається лише структурна подібність. Зустрічаються алюзії і у назвах новел, де вони слугують камертоном і розкривають тему твору (Cabbages and Kings, Sound and Fury, Nothing New Under the Sun). Автор також часто комічно обігрує імена, власні назви.

Алюзія є посиланням або натяком на певний історичний, етнографічний, культурний або літературний факт, який вважається добре відомим цільовій аудиторії. Асоціативні ланцюжки, які утворюються алюзіями, залежать від ерудованості і інтелектуального рівня читача. Тільки за умови зближення обсягу' знань автора і читача алюзія «спрацьовує» і дає поштовх асоціативній уяві. Це явище вивчали багато лінгвістів: І. Арнольд, В. Виноградов, Г. Денисова, Л. Машкова, М. Тухарелі, I. Христенко та інші. Дослідники визначають екстралінгвальні та «лінгвістичні» (інтерконтекстуальні) алюзії. Алюзії є одним із параметрів інтертекстуальності тобто включення в текст інших текстів або їх фрагментів у різних формах (цитат, алюзій, ремінісценцій). Як зазначає І. Гюббенет, «створюючи вертикальний контекст» (тобто контекст, що базується на історико-філологічних знаннях відправника та отримувача повідомлення), цей лінгвістичний прийом збагачує художній твір, надає йому ніби «четвертого виміру». Крім того, він може використовуватися у «зниженому вигляді», зсуваючись у сферу у сферу комічного». Його продуктивність у творах сатиричного і комічного спрямування обумовлена його характеристикою: алюзії притаманна неоднозначність, а це є однією з найважливіших рис таких творів, де вона створюється автором свідомо і слугує засобом створення комічного ефекту. Ця неоднозначність сприяє протиставленню образів: «комічний ефект досягається головним чином за рахунок невідповідності між характером алюзії і соціолінгвістичною характеристикою персонажа». Сприйняття комічного вимагає підвищеної активності читача, оскільки він має розкрити комічне протиріччя.

Адекватне декодування смислу алюзії повністю залежить від загальної ерудиції і фонових знань читача - від знання джерела алюзії та змісту, який вона заміщує. Тут виникають труднощі соціокультурного характеру. Якщо натяк на відому ситуацію не сприймається читачем, пропадає авторська підказка, то втрачаються додаткові асоціації, застосовані на цьому джерелі. Оскільки алюзії відіграють значну роль у загальному художньому задумі твору, перекладачеві слід дуже уважно поставитися до їх відтворення і врахувати не тільки характер самої алюзії, але й ступінь обізнаності цільового читача з її джерелом. Звичайно, якщо алюзія добре відома читачу, то вона не викликає особливих труднощів при перекладі.

Проте у більшості випадків добре відомі англійцю чи американцю фрази з літературного твору, популярної пісеньки, дитячої казки чи скоромовки, або якийсь історичний факт можуть мало що говорити читацькому загалу. У перекладі, особливо якщо він призначений для масового читача, навряд чи буде доцільно зберігати подібну алюзію.

Для правильного відтворення літературної алюзії у перекладі необхідна наявність перекладу джерела алюзії у цільовій культурі. На жаль, через відомі ідеологічні причини, багато творів світової літератури ще не перекладено на українську мову, і це створює додаткові проблеми для перекладача, оскільки йому немає на що посилатися.

Втім, існує певна палітра перекладацьких стратегій при відтворенні алюзій в українських перекладах.

Національно-специфічні алюзії можуть розшифровуватися у тексті перекладу - до них застосовується перифрастичний переклад.

«At 9 'осіоск the President, Kid Mullaly, paced upon the floor with a lady on his arm. As the Lore lev’s was her hair golden. Her «yes « was softened to a «yah», but its quality of assent was patent to the most Milesian ears».

У цьому прикладі дві алюзії: перша на Лорелею, золотоволосу рейнську русалку з німецької легенди, чий спів вабив моряків і їхні кораблі тонули, друга на Мілесіуса - легендарного іспанського короля, сини якого нібито завоювали Ірландію наприкінці другого тисячоліття до н. е. (звідси прикметник - Milesian). Автор має на увазі те, що ця дівчина була ірландкою, розмовляла з акцентом. При перекладі доводиться розкривати зміст алюзії.

«О дев’ятій годині в залі з’явився президент Клубу Малюк Металі під руку з дамою. Волосся було у неї золоте, як у Лоуелеї. Вона говорила з ірландським акцентом, але її „так», хоч воно й звучало як насмішкувате «отаке», ніхто не сприйняв би за відмову».

Перифрастичний переклад - найбільш вживана стратегія при відтворенні алюзивних імен, які переходять у загальні назви, втративши зв’язок із джерелом.

Нерідко в українських перекладах новел О. Генрі алюзії перекладаються буквально. Наприклад, у новелі «Фараон і хорал», де головним героєм є жебрак Сопі, який мріє дістатися на Острів - в’язниці Нью-Йорку:

«Soapy turned off Broadway. It seemed that his route to the coveted Island was not to be an epicurean one».

«Сопі звернув з Бродвея. Здавалося, що епікурейський шлях на жаданий Острів відрізано».

Епікур - давньогрецький філософ-матеріаліст, його вчення базується на розумному прагненні людини до щастя. Оскільки у сучасного читача ім’я може не викликати потрібних асоціацій, він може не зрозуміти авторську іронію, тому в перекладі можна було б вжити перифразу чи фразеологічний аналог. Так, у російському перекладі О. Горлін передає цю алюзію фразеологічним аналогом: «Сопи свернул с Бродвея. По-видимому, его путь на Остров не будет усеян розами».

Проте у такий спосіб відтворити алюзії не завжди вдається, тому часто перекладачі змушені ретельно перекладати алюзію, а вказувати її джерело та пояснювати зміст у примітках або спеціальному додатку, особливо це стосується імен знаменитих людей, літературних героїв, історичних фактів, географічних назв або вводити вказівку' на автора у мові персонажів або автора.

Ще складніше передати алюзії на дитячі пісеньки, віршики, приказки, прислів'я, особливо коли вони скорочені або деформовані. У своїх новелах О. Генрі часто користується таким прийомом, що створює комічний ефект.

«Don't think of it, Vcindy, we are short and Art is Ions», Madder said».

У цьому вислові деформовано латинське прислів'я «vita brevis, ars longa»: (життя коротке, мистецтво вічне). Англійська фраза we are short має ще одне значення: у нас мало грошей. Це потрібно передати у перекладі:

«І думати не смій, Банді, відповів він [Маддер]. Мистецтво безмежне, а наші кошти обмежені» (у російському перекладі Н. Дарузес: деньги уходят, а искусство остается).

У новелі «День, який ми святкуємо» О. Генрі обігрує приказку «misery loves company» (у гурті й смерть не страшна).

«We were without decorous clothes or ways and means of existence, and, as the saving goes, misery certainly does eniov the society of accomplices».

«Обидва в лахмітті, без грошей, без видів на краще, а жебраки, як кажуть, завжди за одно».

Звичайно, дослівний переклад був би не зрозумілим українському читачеві. Тому перекладач має вдаватися до компенсаційних стратегій.

Наприклад, у новелі О. Генрі «Мить перемоги» крамар Бен Гренджер так описує свого знайомого Віллі Роббінса:

«Не weighed about as much a hundred pounds of veal in his summer suitings, and he had a where is Mary? expression on his features so plain that you could almost see the wool growing on him».

У цьому прикладі поєднано дві алюзії: на дитячий віршик про Мері та її ягня, яке скрізь ходило за своєю хазяйкою (Mary had a little lamb) і фразеологізм to have wool growing on smb - бути простаком, бараном. Перекладач М. Тупайло досить вдало передав алюзію в перекладі, додавши пояснення у тексті:

«В літньому костюмі він важив не більше, як сто фунтів, обличчя мав таке простодушне, що кожен, хто бачив його, мимоволі згадував дитячу пісеньку про Мері та її овечку».

Комічний ефект у творах О. Генрі часто досягається за рахунок посилання на імена знаменитих особистостей, політичних діячів, філософів, біблійних, міфологічних героїв. Це пов’язано з протиставленням двох образів: того, до якого відсилає алюзія, і того, який створюється. Такі імена часто транскодуються і пояснюються у примітках. Наприклад, Лікінвар - герой балади В. Скотга, Ріп ван Вінкль - герой новели В. Ірвінга, Мельпомена - муза трагедії, Момус - стародавній бог жартів, насмішки та театральної комедії.

О. Генрі нерідко вдається до деформації власних назв для створення гумористичного ефекту. Деформовані алюзії створюються завдяки творчому використанню різних прийомів. Основою створення додаткового змісту є нова інформація, небуденний погляд на дійсність, який забезпечується за рахунок оригінальної понятійної комбінаторики компонентів і спеціальних дериваційних процесів.

Алюзивні власні назви деформуються загалом на графіко- фонетичному рівні. Найефективнішими прийомами при відтворенні таких назв є транскодування, повне або часткове: Benny Veedus (генерал Benevides) — Бенні Відус, Ruby Ott (the Rubaiyat) — Рубай Am. Для відтворення такої структури з іменами обмеженої відомості застосовуються адекватні заміни або компенсаційні стратегії - пояснювальний переклад, уточнювальний переклад, перифрастичний переклад або гіперонім.

При перекладі алюзивних висловів потрібно реконструювати їхній асоціативний фон.

«The terrible thing that Medora had done was revealed to her in full enormity. She had sat in the presence of the ungodly and looked upon the wine both when it was red and effervescent».

Читачеві, не дуже обізнаному з Біблією, важко виявити натяк на вислів з книги Приповістей: «Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється...» (пер. І. Огієнка). Тому перекладач робить підказку, відтворюючи алюзію в поетичній формі інвертованою граматичною структурою, завдяки чому алюзія присутня в перекладі імпліцитно:

«Тут тільки усвідомила вона весь жах того, що наробила; вона перебувала цілий вечір серед нечестивих і пила вино, і червоне і піняве».

У цьому разі можна було б використати і цитатний переклад: дивилась на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється (пер. І. Огієнка). Якщо цитатний переклад не забезпечує відтворення асоціацій алюзії, використовуються компенсаційні прийоми.

Скульптури, архітектурні споруди є також інформативними символами. За ними закріплений певний обсяг культурної інформації Для адекватного розуміння таких алюзій застосовуються пояснювальні додавання: [...] he had a Michael Angelos’s Moses heard - [...] і борода в нього, яку скульптури Мікеланджело «Мойсей». Якщо читач не може зрозуміти алюзії, реконструювати ситуацію, то виникають асоціативні лакуни. Читач не може не тільки уявити, як виглядять ці предмети, а й усвідомити другий план даного автором опису. Перекладачеві потрібно враховувати, що алюзія, джерелом якої є образотворче мистецтво, музика - це особливий прийом створення образності. Навіть докладний коментар не може відтворити весь асоціативний фон.

Перекладач повинен постійно працювати над поглибленням і розширенням своєї ерудиції, щоб не лише впізнавати алюзію у тексті оригіналу, а й знаходити в контексті своєї культури ті засоби, які здатні викликати потрібні асоціації, задумані автором. Стратегії відтворення алюзії можуть бути дуже різними. Вони залежать і від наявності в культурі перекладу першоджерела алюзії, і його відомості, і від питомої ваги алюзії в художній тканині твору, і від прозорості асоціативних зв’язків. Перекладацькі стратегії можуть варіюватися від дослівного перекладу до вилучення алюзії і застосування компенсаційних прийомів. Правильний вибір стратегії безпосередньо залежить від уміння перекладача проникнути в найтонші нюанси змісту і форми художнього твору.

Перспективи дослідження. Проведене дослідження дозволяє поглибити вивчення проблем перекладу інших інтертекстуальних елементів у художньому тексті.

Л-ра: Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : Збірник наукових праць. – Київ, 2009. – Вип. 16. – С. 242-249.

Біографія

Твори

Критика