Джордж Гордон Байрон. Мій дух як ніч

Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!

Переклав Володимир Самійленко

Біографія

Твори

• Мій дух як ніч
• Прометей
• Хотів би жити знов у горах

Критика

• Автобіографізм інтимної лірики Дж. Г. Байрона
• Автор і герой у творі Байрона «Дон Жуан»
• Внутрішньопсихологічні конфлікти у «Недосяжному раї» Дж. Г. Байрона
• Мотиви бурі в ліриці Байрона: перекладознавчий аспект
• «Паломництво Чайльд Гарольда»: сповідь бентежної душі
• Поема «Мазепа» в контексті творчості Байрона і європейського романтизму
• Специфіка англійського романтизму і творчість Дж. Байрона
• Трансформація легенди про Дон Жуана в однойменному романі у віршах Дж. Байрона
• Україна як складова авторського світообразу поеми Дж. Г. Байрона «Мазепа»: синхронно-художній аспект
• Українська тема у річищі художньо-естетичних пошуків лорда Байрона