Джордж Гордон Байрон. Мій дух як ніч
Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
Переклав Володимир Самійленко
Твори
Критика
- Автобіографізм інтимної лірики Дж. Г. Байрона
- Автор і герой у творі Байрона «Дон Жуан»
- Внутрішньопсихологічні конфлікти у «Недосяжному раї» Дж. Г. Байрона
- Мотиви бурі в ліриці Байрона: перекладознавчий аспект
- «Паломництво Чайльд Гарольда»: сповідь бентежної душі
- Поема «Мазепа» в контексті творчості Байрона і європейського романтизму
- Специфіка англійського романтизму і творчість Дж. Байрона
- Трансформація легенди про Дон Жуана в однойменному романі у віршах Дж. Байрона
- Україна як складова авторського світообразу поеми Дж. Г. Байрона «Мазепа»: синхронно-художній аспект
- Українська тема у річищі художньо-естетичних пошуків лорда Байрона
