Степаненко Тетяна. Вчитель, який змінив моє життя

Зіркова зустріч

З дитинства у моєму житті було два вподобання: танці і спів. Але коли постало питання до якого гуртка саме хочу  я піти, то без жодних вагань обрала співи. На той час мені здавалось, що це легше ніж танці і у мене до цього був хист, як говорив мій викладач. Так  продовжувалось, допоки в моє життя не увірвалось танцювальне  шоу – “Майдан’c”. Перший сезон я побачила по телевізору ввечері і не змогла відвести очей. Настільки була  захоплена побаченим: мене дивувало і вражало, як така кількість людей, а їх саме п’ятсот танцювало у чіткому синхроні і робили з себе неймовірні малюнки. Це відбувалось на високому професійно - масштабному рівні. Очікуючи на другий сезон, я дізналась що тренером  харківської команди буде: Амадор Лопес-відомий хореограф і співак. Через кілька днів мені зателефонувала сестра і запропонувала прийти на кастинг і спробувати свої сили. Було дуже боязко крокувати на відбір, але мої ноги самі привели мене до цього місця. Людей прийшло майже півтори тисячі, усі були чудові: стрункі, гнучкі, красиві. Мені видали номер, відтоді я перестала нормально дихати. Від хвилювання тремтіли руки, пересихало у горлі і заїкалась, майже, після кожного слова. На перший ефір повинні були відібрати сто хлопців і сто дівчат. Це було не легко, бо усі були талановиті. Кожна група складалась з двадцяти претендентів. Коли дійшла черга танцювати моїй групі, усі віддались наповну, адреналін захоплював нас з ніг до голови. На майданчику було дуже спекотно і піт заважав зосередитися, не дивлячись на це ми продовжували рухатись у швидкому ритмі. Наприкінці музики до мене підійшла  пані Світлана, на той час вона була дружина Амадора і відібрала мене у сотню найкращих дівчат. Сміх, сльози, радість - емоції змінювались щохвилини, але це тривало недовго. Після першого відбору почався одразу другий, тепер вже відбирали лінії і  уважно дивились на те, як ти майстерно володієш своїм тілом у танці. Бо перший ефір був дуже важливий для презентації міста. Я стала в останню десяту лінію, для мене це вже і так була перемога, що я знаходжусь у сотні. Коли дійшла черга танцювати моїй десятці розум відключився і я поринула у безвимірну площу танцювального простору. Отямилась лише тоді, коли відчула  що хтось узяв  мою руку і повів до першої лінії-це була Світлана.

‘‘Такі вправні танцівниці , як ти, повинні стояти лише у перших лініях”. Від

почутого я схопилась руками за голову і почала плакати, я не могла повірити, що це відбувається  саме зі мною. Завдяки цій фразі, я набула більшої впевненості у житті. Почала розвиватись і ходити на майстер класи з танців. Мене почали запрошувати до сучасних коллективів, в театр, на площах виступати. Закордон їздила працювати, за контрактами. Це дало неймовірну мотивацію до того, щоб  з роками стати хореографом, яким я працюю вже тринадцять років і допомагаю малечі вірити у свої сили, і розвивати свій талант - Богом даний.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»