Більшу частину свого життя Євген Маланюк провів у вимушеній еміграції. Там він мав змогу вивчати світову літературу в широкому обсязі. Його поетична творчість завжди була зорієнтована на європейські літературні традиції.
Кожен з ужитих Є. Маланюком образів — своєрідний «знак», символ, засіб відтворити не тільки думку, а й почуття, емоційний стан, якісний зміст ліричного героя. Поет за допомогою світових образів формує національну свідомість співвітчизників. Включаючи в них і переплітаючи з ними образи рідної міфології, історії, культури, він намагається відтворити високодуховний світ європейської культурної цивілізації, зробити Україну його невід’ємною складовою часткою.
Вся інтимна лірика Маланюка наділена гамою почуттів, де сила й щирість підпирається благородством, високістю самоусвідомлення, зрештою тим аристократизмом, з приводу якого чимало написано.
Справді Маланюк, можна сказати, сповідував аристократичність, еволюціонуючи від стихійного бунту проти плебейства в ментальності, від вкоріненого «сільського примітивізму» через «офіцерське», що, за свідченнями знайомих, збереглося в ньому до кінця життя, — і аж до маленьких привілеїв знаного поета в побуті останніх літ.
Праця над формуванням національної свідомості, пропаганда ідеї національної єдності та активна культурно-освітня робота — це три основні завдання, які присутні майже в усій публіцистиці Євгена Маланюка.
Твори
- Ангел смерти
- А син питає
- Батьківщині
- Беатріче
- Безкровна Муза — нежива
- Біографія (Завжди напружено, бо завжди — проти течій)
- Будівлі дні ніхто не вирішив
- Варязька балада
- Весна і вітер
- Вечір
- Вечір (Ось вечір знов...)
- Високий ранок. Камінь ненагрітий
- Від віку й донині
- Відвіку покарано степом
- Візія
- Вічне
- Влада
- Воякам
- Голоси
- Два сонети
- Дума
- Земна Мадонна
- З Євангелії піль
- Зловісне
- Знаю — медом сонця
- Історіософічне
- Істотне
- Ісход
- Карпати
- Київ
- Крик Ксенофонтових фаланг
- Куліш
- Лист
- Ми за життя горіли в пеклі
- Молитва
- Над Атлантиком
- Напис на книзі віршів
- Нариси з історії нашої культури
- Невимовне
- Невичерпальність
- Ноктюрн III
- Ода до прийдешнього
- Один вечір
- Одна пісня
- Пам'яті Осьмачки
- Підсумок
- Під чужим небом
- Поле бою
- Прага
- Присуд
- Провесна
- Серпневі строфи
- Символ
- Смаглявість від того вогню
- Сонет
- Степова Еллада
- Стилет чи стилос
- Строфи
- Сучасникам
- Сучасники
- Сьогодні
- Українські візантійські очі
- Фастівська ніч
- Шевченко
- Я знаю, що потрібно інших слів
Критика
- Євген Маланюк: поет-воїн та Одіссей української літератури
- Історіософські виміри національної ідеї крізь призму поезії Євгена Маланюка
- Авторська ментальність і біографія у творчості Євгена Маланюка
- Образи світової культури в поезії Євгена Маланюка
- Публіцистика Є. Маланюка: пошук відповідей на «прокляті питання» і спроба естетичного самовизначення (1921-1923 рр.)
- Художній світ лірики Євгена Маланюка
- “Великий ворог” із “маленької задротяної каплиці” (пореволюційні “бої” Євгена Маланюка за нове національне мистецтво)
- Практика монографічного портретування Євгена Маланюка (на матеріалі розвідок про Т. Шевченка та М. Гоголя)
- "…І став сонет здобутком революцій…" (сонетарій Євгена Маланюка і дещо навколо нього)
- Етноестетичні виміри культурологічної концепції Євгена Маланюка
- Невідомі автографи Євгена Маланюка
