Матіос Сергій. Вчитель, який змінив моє життя

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Ліна Костенко

Кузьма Скрябін писав: «Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя…Війна не може бути на якійсь частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх».

…24 лютого 2022 року моє життя поділилося на ДО та ПІСЛЯ :

У всіх інших країнах зараз літо 2023-го, 
А в нас — ранок 24-го. 
Десь радіють усміхнені діти,
А у нас півжиття вже стертого.

У когось життя, щастям сповнене,
Хтось чекає кохання відвертого.

… А в нас – ранок 24-го

        24 лютого вся Україна прокинулася від звуків вибухів – повномасштабна війна постукала в усі наші домівки одночасно. Тепер усі ми знаємо, що таке "правило двох стін", уміємо розрізняти типи обстрілів за звучанням, звикли спати у підвалах та бомбосховищах. Ми обʼєдналися заради допомоги тим, хто стоїть за всіх нас на передовій. Завдяки нам про сміливість українців дізнався увесь світ – він бачить, що кожен громадянин виборює перемогу на своєму фронті.

Війна – пролита братська кров,
Розбиті серце й мрія.
Війна – це змучена любов,
А в глибині душі надія…

Сьогодні мені 16 – і я можу оцінити весь жах, який несе за собою війна. Немов кадри з фільму жахів я бачу перед собою зірвані мости, закривавлені обличчя, ридаючих матерів над загиблими дітьми, згарища Маріупольського драмтеатру і нелюдські крики про порятунок…і маленька світла  дівчинка з Вінниці, і хлопчик, якого накриває хвиля чорної води з Каховської ГЕС…

Скільки їх – небесних Ангелів – забрала війна... Тепер вони там, у Божому хорі, співають 90-ий псалом і просять Всевишнього захисту для тих, у чиїх грудях б»ється горде і нескорене серце українця:

Ми  - діти вільної держави,

І як усі, ми маєм право

Рости і жити у добрі.

Ми маєм право на освіту,

І на життя без війн, страхіть,

На власну думку маєм право,

Ми маєм право на державу,

Ми маєм право на життя!

Український Воїне! На своїх плечах Ти тримаєш небо України. Колись блакитне і безкрає, тепер воно грізне і небезпечне. Вона вкрите «Шахідами» і «Градами», але саме Ти, дорогий Воїне, своїми руками вмієш зупинити смерть! Моя безмежна вдячність і низький уклін Тобі, Воїне Світла!

Солдатику мій, не йди з моїх мрій,
Бо жити нам треба з тобою.
    Молитись за тебе не перестану
І оберегом для тебе я стану
Хай збереже, збереже тебе Бог…

…Я вірю, що війна закінчиться, і ми будемо думати про неї в минулому часі. Ми будемо довго-довго плакати, але то будуть сльози радості  і від них ставатиме все світліше в наших очах. Ми захочемо жити, але жити по-новому!

Прийде день – ми складемо іспити і вступимо до омріяного ВУЗу, захочемо нову сумочку чи кроси. Не буде того жахливого виття сирен, а звучатиме весела українська пісня. Ми знімемо нове кіно, без росії-русні-рашки, про наш Херсон, і Чорнобаївку, і Бучу, і Чернігів; у нас будуть свої артисти, які співатимуть солов»їною мовою; а в наших соціальних мережах не буде прихильників «руского міра»…

Прийде Великий день - ми насмажимо шашликів і будемо святкувати День Перемоги в нашому Криму! Ми будемо багато працювати, бо знаємо, що роботи після «старшого брата» ой як багато: ми відбудуємо будинки, заводи, лікарні і школи! І будуть вони ще кращими!

Прийде наш день –і всіх захопить глибина і краса мови.

Прийде новий день – ми будемо пам»ятати наших Героїв, які боронили рідну землю на полі бою, і тих, які вчили нас гуртуватися в одне ціле і любити всім серцем.

Нехай у вас не буде навіть крихітного сумніву. Ми переможемо! Все буде Україна!   

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»