Таємнича краса: церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці

Невелике село Пархомівка,  що розташоване в Київській області, відоме завдяки унікальній церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Цей храм не схожий на жодний інший в Україні. Його незвичайна архітектура, що поєднує в собі готику, східні мотиви та язичеські символи, вражає уяву та змушує замислюватися над його таємницями.

Історія створення

Пархомівка, мальовниче село, розташоване лише за 120 км від величного Києва та 30 км від затишної Білої Церкви. Його багата історія сягає XVI століття, протягом якого село пережило зміну кількох власників.

Найвидатнішим з них безсумнівно був Віктор Федорович Голубєв, відомий промисловець та меценат. Він був непересічною особистістю: талановитим інженером, успішним магнатом, що відіграв значну роль у розвитку інфраструктури російської імперії та України. Завдяки його участі з'явились численні залізничні шляхи, а також такі промислові гіганти, як Брянський машинобудівний завод, Олександрівський і Дніпровський металургійні заводи, які й досі залишаються важливими економічними активами. Завдяки його мудрому правлінню, більше 110 років тому, Пархомівка розцвіла та перетворилась на заможне поселення.

В ті часи село вражало своїм розвитком: тут діяли кінний завод, водяний млин, ремісницьке училище для хлопчиків, школа для дівчат, читальня, лікарня, чайна, де можна було почути мелодії рідкісного на той час грамофона. На родючих землях вирощувались зернові, овочі й фрукти за найсучаснішими технологіями сільського господарства. А величний сільський парафіяльний храм вміщав 2 тисячі прихожан.

Це був справжній райський куточок, що вражав своїм достатком, освіченістю та духовністю.

Церква була збудована у 1906 році за заповітом власника Пархомівки, видатного промисловця Віктора Федоровича Голубєва. Хоча значну частину життя Віктор Федорович проводив у Петербурзі або за кордоном, мальовнича Пархомівка завжди залишалась для нього особливим місцем. Це й стало причиною того, що він заповів поховати себе саме тут, у селі, яке щиро любив.

У 1903 році, після смерті В.Ф. Голубєва у Римі, його тіло було перевезене до Пархомівки та урочисто поховане у склепі. З цього моменту розпочалося будівництво величного храму Покрови Пресвятої Богородиці.

Спадкоємцем родинного маєтку став молодший син промисловця – Віктор Голубєв, відомий сходознавець, філолог, археолог та мандрівник. Оскільки він з родиною мешкав у Франції, керування маєтком взяв на себе старший брат – землевласник, камергер та меценат Лев Вікторович Голубєв.

Саме завдяки спільній роботі обох братів з'явився унікальний храм у Пархомівці. Віктор займався розробкою проекту, а Лев контролював хід будівництва, втілюючи в життя задуми батька та брата.

Архітектурні особливості

Церква Покрови Пресвятої Богородиці вражає своїми масштабами та грандіозністю. Її висота сягає 50 метрів. Це цілий храмовий комплекс з мурованою огорожею, старовинним садом з рідкісними деревами та житлом священника.

Церква в Пархомівці стала справжнім втіленням мрії про красу, народженої з єднання світоглядів, творчих ідей та натхнення трьох видатних особистостей: науковця-сходознавця Віктора Голубєва, архітектора Володимира Покровського та художника Миколи Реріха.

Саме Володимир Покровський, який захоплювався архітектурою храмів часів Київської Русі, виступив автором проекту. Його задуми втілювали риси давньоруських церков, поєднуючи їх з сучасними (для того періоду) поглядами на архітектуру. Гнучкі лінії, використання залізобетону, каменю, дерева, сталі, мармуру, граніту, кераміки та шиферу – все це підкреслювало велич та оригінальність храму.

Віктора Голубєва та Володимира Покровського єднала не лише дружба, але й спільні інтереси, серед яких важливе місце посідала східна філософія та давньоруська архітектура. Ці захоплення зблизили їх з видатним художником Миколою Реріхом, який у 1906 році створив 13 ескізів мозаїк для оздоблення храму в Пархомівці.

З ескізів Реріха було втілено лише два, що й досі прикрашають зовнішнє оздоблення церкви. Їх створенням займався відомий майстер мозаїк Володимир Фролов.

Завдяки співпраці цих талановитих митців, архітектура Церкви Покрови Пресвятої Богородиці стала справжнім шедевром, що поєднує в собі риси давньоруських храмів, східні мотиви, неординарні форми та новітні матеріали.

На дзвіниці Святопокровської церкви у Пархомівці можна побачити змію, вогонь, молоток, плоскогубці, цвяхі, драбину, зірку, півня, голуба.

На стінах церкви – незвичні хрести і християнські символи.

На мармуровій плиті старослов’янським шрифтом написано: “Споруджений на честь і пам’ять Покрови Пресвятої Богородиці і великого мученика Віктора в літо 1903-1906”.

Мозаїки Миколи Реріха

Особливою цінністю храму є мозаїки, виконані за ескізами Миколи Реріха. Збереглися дві мозаїки: "Покров Богородиці" над центральним входом до храму та "Спас Нерукотворний" над входом до каплиці Св. Віктора.

Мозаїка "Спас Нерукотворний" над входом до каплиці Св. Віктора, дивом збереглася до наших днів. Її жорстоко обстрілювали, кидали в неї каміння, намагалися знищити. Але, незважаючи на варварські дії вандалів, шедевр Реріха вистояв.

Ця мозаїка – не просто зображення Ісуса Христа. Вона несе в собі глибокий духовний сенс, символізуючи стійкість віри, переможність добра над злом та невмирущість справжнього мистецтва.

Мозаїка "Покров Богоматері" над центральним входом до храму, збереглася краще. Її також пошкодили кулі та вогонь пожеж, але вона все ж таки зберегла свою велич і красу.

Сюжет мозаїки заснований на відомій легенді про спасіння Константинополя (нині Стамбул) у 860 році. Коли місто було оточене ворогами, жителі звернулися з молитвою до Богородиці. Вона явилась їм у Влахернській церкві і, розкривши омофор, вкрила ним усіх людей. Раптово здійнявся сильний вітер, який розкидав ворожі кораблі, і місто було врятовано.

Ця мозаїка – не лише зображення історичної події. Вона символізує заступництво Богородиці, її милосердя та захист від зла.

Створенню образу Богородиці – Матері Світу, який прикрашає інтер'єр храму, Миколу Реріха надихнули мозаїки Оранти з Софії Київської та Михайлівського Золотоверхого Собору.

Майстер Володимир Фролов, використовуючи давню техніку візантійських та давньоруських майстрів X-XIII століть, виготовив смальту (непрозорі, кольорові скляні пластини) для ескізів Реріха. Завдяки цій техніці, мозаїка сприймається по-різному в залежності від освітлення. Крупна, нешліфована смальта під різним кутом сонячних променів змінює блиск та відтінки кольорів, надаючи образу Богородиці динамічності та величі.

Сьогодні у світі збереглося лише три церкви, оздоблені мозаїками за ескізами Миколи Реріха. Дві з них знаходяться в Україні: це Церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Пархомівка та Троїцький собор Почаївської Лаври. Смальту для всіх мозаїк Реріха виготовив талановитий майстер Володимир Фролов.

Мозаїки Реріха в Пархомівці – це справжній шедевр, який вражає уяву та надихає на роздуми.

Доля храму

Спочатку церковне керівництво відмовилося освячувати храм Покрови Пресвятої Богородиці. Стиль модерн, у якому він був збудований, не відповідав православним канонам того часу. Церква з підозрою ставилася до нових архітектурних рішень у зодчестві.

Не додавало довіри й те, що на фасаді та в інтер'єрі храму були викладені цеглою загадкові неканонічні знаки та розписи. Синод довго вагався, чи приймати таку "дивну" церкву.

Лише у серпні 1907 року, через рік після зведення, храм нарешті був освячений. Ця подія зібрала майже 4 тисячі мешканців Пархомівки та навколишніх сіл.

З приходом радянської влади у 1930-х роках могилу мецената було зруйновано. Захоплені ідеєю створення кінотеатру, більшовики шукали в ній цінності та золото. Місцеві жителі розповідали, що після розкриття могили з тілом повились ганебно, а потім "прикопали" останки десь на березі річки. Проте, золота так і не знайшли.

Церкву в Пархомівці, як і тисячі інших храмів по всій країні, спіткала сумна доля. Її перетворили на клуб, а згодом використовували як склад для добрив та посівного матеріалу. Лише в кінці 1970-х років, коли храм вже був значно занедбаний, йому надали статус пам'ятки архітектури.

Мозаїки Реріха зіграли ключову роль у врятуванні храму в Пархомівці. У 1987 році син Миколи Реріха, Святослав, відвідав срср. Ентузіасти з Пархомівки показали йому фотографії збережених мозаїк його батька та запросили до села. Під час зустрічі з Михайлом та Раїсою Горбачовими Святослав Реріх поділився своїми враженнями. Він був офіційно запрошений до Пархомівки, і після цього Раїса Горбачова взяла під особистий контроль реставрацію Святопокровського храму з метою створення тут Музею М. Реріха.

Завдяки її підтримці кращі українські реставратори відновили мозаїку "Покров Богоматері", огорожу, хрести та покрівлю куполу. Також було заасфальтовано дорогу до села, що значно покращило доступ до храму.

З 1992 року Церква Покрови Пресвятої Богородиці – це діючий храм та популярна туристична атракція. Він є свідченням єднання духовності, мистецтва та людської небайдужості..

Церква Покрови Пресвятої Богородиці: скарб української архітектури

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці - це унікальна пам'ятка архітектури та історії. Її незвичайна краса та таємничі символи приваблюють туристів з України та усього світу. Цей храм є справжнім скарбом України, який потребує бережного ставлення та збереження для майбутніх поколінь.