П’єси Миколи Куліша, викристалізовані в 20-ті роки, виростали з традицій класичної української драматургії, збагачених досвідом кращих зразків європейської п’єси початку XX ст. (і започатковуючи деякі з цих зразків). Для творчості Миколи Куліша характерна розробка таких тем, як протистояння двох соціальних класів, вивільнення людини з машинного полону, оновлення та очищення її стражданням шляхом покаяння по скоєнні злочину, пошук абсолютного щастя для людства, заперечення міщанства, моральна перемога через приниження, а також теми божевілля як шляху прояву сили духу. Драми М. Куліша дуже багаті на символіку, узагальнено-експресивну образність, їм властива відсутність побутово яскравих деталей. Можна сказати, що драматичні твори М. Куліша - це п’єси-пророцтва, п’єси-застереження, що митець піднявся над часом аналітичним баченням політичних процесів, які відбувалися в країні. Творчий подвиг коштував драматургові тернового вінка мученика соловецьких таборів і, зрештою, життя. Твори Критика
|