Марко Вовчок


(1833-1907)

  З іменем Марка Вовчка нерозривно пов'язаний розквіт української прози другої половини XIX ст.

Але не забуваймо, що ім'я це належало жінці дуже сильній і водночас дуже вразливій, жінці, на обличчі якої, відкритому й витонченому, відбився вольовий характер і жвава зацікавленість усім, що відбувається в світі, її сірі, за свідченням сучасників, очі були прекрасні й загадкові, в них світився неспокійний пошук нових образів, жага відкриттів, прониклива увага до глибин людської душі і домашнього мікрокосму, які вона зображала з тонкою спостережливістю й суто жіночою емоційністю.

  У своїх творах Марко Вовчок віддавала перевагу селянській тематиці. Вона не була тут піонером, бо ж розвивала традиції своїх попередників як у російській, так і українській літературах. Зроблене Т. Шевченком у поезії продовжила його літературна донька в прозі. Її «Народні оповідання» та «Рассказы из народного русского быта», а надто повісті «Інститутка», «Кармелюк» внесли у зображення життя й побуту покріпаченого народу чимало нового, свіжого, своєрідного.

БІОГРАФІЯ

ТВОРИ

КРИТИКА

ВІДЕО