Марко Вовчок: життя і творчість незалежної жінки в цікавих фактах
Марко Вовчок (справжнє ім’я Марія Олександрівна Вілінська) – унікальна постать в історії української та світової літератури, яка стала символом сили, незалежності та творчої сміливості. Народившись у росії в 1833 році, вона зуміла не лише дебютувати як українська письменниця, а й здобути визнання у Франції, подарувавши літературі образ «нової жінки» – сильної, самостійної та непохитної. Її життя, сповнене драматизму, подорожей і літературних звершень, вражає не менше, ніж її твори. Від «Народних оповідань», що принесли їй славу в Україні, до повісті «Маруся», яку полюбили французькі читачі, Марко Вовчок залишила по собі спадок, що й досі надихає. Ця стаття розкриває ключові моменти її біографії та творчості, занурюючи у світ однієї з найзагадковіших письменниць XIX століття.
Цікаві факти з життя та творчості української письменниці Марко Вовчок
- Дитинство в тіні бідності. Марія Вілінська народилася 22 грудня 1833 року в Орловській губернії в збіднілій дворянській родині. Після смерті батька, коли їй було лише 10, її життя змінилося: вітчим-п’яниця зруйнував сімейний затишок, а Марія стала «бідною родичкою» у тітки, де для неї знайшовся лише куток за перегородкою.
- Поліглот із дворянським корінням. Завдяки домашній освіті Марія опанувала близько 10 мов, серед яких французька, англійська, польська та українська, хоча рідною для неї була російська. Французька була повсякденною мовою в її родині, що згодом відкрило двері до європейської літератури.
- Перекладачка світових геніїв. Марко Вовчок переклала російською 15 романів Жуля Верна, твори Чарльза Дарвіна та Альфреда Брема, знайомлячи російськомовних читачів із шедеврами світової літератури. Її талант перекладачки став не менш значущим, ніж письменницький.
- Зіркове оточення. Вона була знайома з видатними постатями свого часу: Тарасом Шевченком, Іваном Тургенєвим, Жулем Верном, Львом Толстим і навіть Дмитром Менделєєвим. Ці зв’язки свідчать про її інтелектуальну велич і впливовість.
- Сім років у Франції. Проживши сім років у Франції з сином, Марія заробляла виключно літературною працею. Її повість «Маруся», написана в 1860-х, здобула нагороду Французької Академії та стала улюбленою дитячою книгою французів.
- Журналістка і редакторка. Марко Вовчок брала участь у виданні журналу «Переклади кращих іноземних письменників», який два роки щомісяця радував читачів перекладами, розповідями про подорожі та дитячими творами. Паралельно вона майже 40 років співпрацювала з французьким журналом «Magasin d`Education et de Recreation».
- Два шлюби. Життя Марії Вілінської позначене двома шлюбами з чоловіками протилежних доль: першим став Опанас Маркович, 28-річний фольклорист і член Кирило-Мефодіївського товариства, з яким вона познайомилася в Орлі під час його заслання і одружилася коли їй було 17. У шлюбі в них народився син Богдан. Другий чоловік – дрібний чиновник Михайло Лобач-Жученко, молодший від неї на 17 років, став її супутником у пізні роки.
-
Таємниця псевдоніму. Псевдонім «Марко Вовчок» з’явився завдяки Пантелеймону Кулішу, який поєднав прізвище першого чоловіка Марії Вілінської, Опанаса Марковича, з її гострим, «вовкуватим» стилем спілкування, хоча сама письменниця ненавиділа це ім’я.
- Фатальна жінка. Її називали «українським Жорж Сандом» за харизму й уміння зачаровувати чоловіків. Двоє її коханих померли на її руках, а третій наклав на себе руки. Марія ніколи не коментувала плітки про себе і не давала інтерв’ю, заявляючи: «Поки я жива, біографія передчасна».
- Прийомна мати власного внука. Щоб врятувати репутацію невістки, яка народила позашлюбну дитину, Марія стала прийомною матір’ю власному внукові, демонструючи неабияку жертовність.
- Останні дні. У зрілому віці Марія Вілінська зіткнулася з тяжкою хворобою – злоякісною пухлиною мозку, але навіть в останній рік життя на Кавказі, де служив її другий чоловік – Михайло Лобач-Жученко, вона не полишала творчість, працюючи над повістю «Гайдамаки». Померла 10 серпня 1907 року, сидячи в садку, де і була похована під улюбленою грушею, як заповіла своєму чоловікові.
Марко Вовчок – це не просто письменниця, а феномен, який поєднав у собі талант, інтелект і непросту долю. Її внесок у розвиток українського реалізму, образ «нової жінки» та популяризацію світової літератури через переклади зробили її легендою. Попри особисті трагедії, плітки й боротьбу зі здоров’ям, вона залишила твори, що й досі вчать нас вірити в себе. Загадкова й суперечлива, Марко Вовчок назавжди вписала своє ім’я в історію як голос незалежності та надії, що звучить через віки.
