В той час коли Євромайдан вирує пристрастями революції, в Stereo Plaza відбувся незабутній, чудовий, вражаючий концерт німецького хеві метал гурту Accept, який доміг трохи відволіктись і набратися сил для подальшої боротьби українців із владою.
Запальні німецькі хлопаки продовжили робити шоу, котре розпочали робити ше минулого року, коли приїжджали в Україну з концертом.
На заходи такого класу хочеться ходити і ходити, організація була на найвищому рівні. В середину клубу Stereo людей почали запускати хвилин за 40 до початку концерту, ймовірно через мороз на вулиці.
Зайшовши, дуже порадувала і настроїла на роковий настрій кількість людей та їх вікова категорія. Accept в Україні люблять усі, від маленьких дітей, які сиділи на плечах у батьків, та до старих і бувалих рокерів, фанатів Kiss, Deep Purple, AC/DC, ну звичайно Accept. Але що найбільше змусило мене повірити у те що рок об'єднує...Чоловік на інвалідному візку. Можливо в житті він і не є повноцінним, можливо він не бачив усього, що відбувалось на сцені, але його очі світились і він був невід'ємною частиною дійства.
Коли зала більш менш заповнилась і більшість згрупувалась під сценою, у приміщенні погасили світло. Світло погасили рівно о 20:00, але людей змусили почекати 20 хвилин, щоб після появи рок-легенд, публіка просто вибухнула.
В один момент виключили музику, яка грала на фоні, і ось!
Штефан Шварцман сів за барабанну установку і почав концерт!
Розігріву не було. Та й впринципі нащо таким звірам розігрів? Ще до закінчення першої пісні зал був розігрітий до максимуму. Далі гриміли хіти, які є на слуху навіть у не дуже палкого фаната хеві-металу. Всі хто були в залі шаленіли, кожну пісню співали разом з Accept, які на мою думку також були вражені такою підтримкою.
Розкута поведінка гурту і хороша культура поведінки наших людей сприяли чудовому шоу. Під час однієї з пісень, Марк Торнільо виніс на сцену прапор України і таким чином Accept підняли настрій людей до немовірних висот. .
Після того, Вольф Хоффман дав коллегам трохи перепочити і перетворився у своє неповторне амплуа гітариста віртуоза, блискуче зігравши декілька імпровізацій. Далі гурт вже повним складом продовжив концерт.
Accept зробили акцент репертуару на хардових піснях і це було цілком вдалим рішенням.
Децибели розривали перетинки і кожна частина тіла рухалась в такт з ударними. Під час соло електогітари просто душа назовні виривалась. Було і чудове соло від басиста Петера Белтеса, який посеред однієї з пісень виконав соло в дуеті з барабанщиком коли його напарники пішли за куліси, при цьому він сказав, що сьогодні ніч особлива не тільки для нас, але і для нього.
Гурт з кожною піснею викликав ностальгію, давав шанс тепер вже старшому поколінню повернутися в ті часи, коли вони були молодими і безтурботними, втікали з дому, робили шалені вчинки і жили на повну.
Єдина незручність була в тому, що і високі на зріст трохи заважали маленьким, але ближче до середини концерти, зал сформувався і всім було зручно. Хтось пішов на другий поверх, а низенькі дівчата шаліли в екстазі вже на плечах у хлопців.
Коли дивитись на все що відбувалось зверху, згадуєш старі рок фестивалі 70-х, і повністю віддаляєшся від сьогоднішньої буденності.
Найпотужнішою піснею концерту була "Balls to the Walls". Люди перекрикували Марка так, що ця фраза досі лунає в мене в голові.
Прощались вони довго. Ритм гітарист Герман Франк почав кидати публіці свої медіатори, і жартома чуть було не викинув їм і гітару. Хоффман і Балтес роздали фанам медіатори, Шварцманн віддав палочки. Зробивши все це, Accept знов підняли догори наш прапор і під гучні оплески вони пішли.
Анна Слюсаренко
