Фразеологізми та їх значення в творах Архипа Тесленка
С.М. Криворучко
Якщо в розповіді письменників XIX ст. — Г. Квітки-Основ’яненка і особливо Марка Вовчка поруч з розмовними велике місце займають різноманітні фольклорні елементи з численними приказками й приповідками, а також багатими народнопісенними зворотами, то для А. Тесленка це не є характерним.
Оповідач в А. Тесленка — людина уже нового часу, епохи революції 1905 р., здебільшого сільський інтелігент-демократ. Його мова місцями буває досить насичена словами й виразами, які відбивають революційні події на селі, а також означають різноманітні явища науки й культури, що до неї прагнула передова частина тодішнього села. От через що в письменника поряд з великою кількістю фразеологічних зворотів, характерних для розмовної мови та просторіччя, знаходимо також революційні гасла, окремі філософські ременісценції про «ціль життя», про «людськість», церковнослов’янізми з виразною сатиричною настановою та деякі книжні елементи.
Так, у мові оповідачів і окремих дійових осіб новел «Поганяй до ями», «Немає матусі», «Що б з мене було?» та ін. є такі звороти, що відбивають революційні події 1905 р. на селі: «Рік 1905-й», «Крестьянский союз», «Боротьба за рівність, братство, свободу», «підступ під волю», «на заслання... », «поліція грала за мною», «кинули у яму» (в тюрму) і багато інших.
У мові сільської інтелігентки вчительки Оленки («Страчене життя») є чимало слів і виразів, які відбивають її прагнення працювати на користь народу, наприклад: «будем людей добру навчать», «буду вчениць своїх до думок глибоких привчать, до людськості, правди». Зустрічаємо багато слів і окремих зворотів, які виражають осуд соціальної несправедливості, показують ставлення до науки, мистецтва.
В оповіданнях Архипа Тесленка можна натрапити також на чималу кількість більш-менш усталених зворотів, що відбивають і інші явища суспільно-політичного характеру, зокрема назви різних установ і чиновників колишньої царської Росії, назви соціальних процесів та громадсько-політичних стосунків між окремими соціальними прошарками людей і т. п. Проте більшість з них все ж таки не йде далі узвичаєних висловів, характерних для живої розмовної мови. Ми дуже рідко знаходимо ідіоми-архаїзми або інші книжні звороти чи крилаті фрази, хоч зміст деяких оповідань міг би стати сприятливим грунтом для їх запровадження (оповідання, де ведеться розмова про науку, культуру, освіту тощо). Письменник свідомо уникав їх, ставлячи своїм завданням зберегти чистоту народної розповіді. Зате в цій розповіді переважають різноманітні ходячі звороти живої мови, які найсильніше орнаментують її.
Більшість таких фразеологічних зворотів в основному можна поділити на дві групи: 1) фразеологізми, які становлять стійкі неподільні сполуки і по суті є еквівалентами слів і 2) фразеологізми, які в структурному відношенні є більш-менш «вільними» сполуками і семантично виражають поняття, що становить відповідне образне узагальнення.
До першої, найбільш численної, групи треба віднести насамперед певну кількість усталених ідіом, що за визначенням академіка В.В. Виноградова носять назву фразеологічних зрощень, як, наприклад, з пантелику збити, по саму зав'язку, сісти на шию, зав’язати світ, гострити зуби, гризти голову і т. п. Такі фразеологізми здебільшого можуть замінюватися окремими словами-еквівалентами (порівн.: по саму зав’язку — вдосталь; гризти голову — сваритися і т. д.).
Основною ознакою таких зрощень є їх семантична і структурна неподільність, неможливість вивести значення фразеологізму з окремих його складових елементів (компонентів).
Залежно від того, якими історичними причинами викликана подібна неподільність, акад. В.В. Виноградов такі зрощення ділить на чотири типи: 1) фразеологічні зрощення, в складі яких є невживані в сучасній мові або відмерлі слова; 2) фразеологізми, в яких наявні граматичні архаїзми; 3) фразеологічні зрощення, які внаслідок експресивної індивідуалізації стали неподільними як у лексичному, так і в семантичному відношенні, і 4) фразеологічні зрощення, що становлять неподільну (злиту) єдність, в якій окремі компоненти не можуть означати змісту ідіоми.
Перших два типи фразеологізмів властиві переважно книжним стилям, через те саме в розповіді А. Тесленка ми їх майже не знаходимо (порівн. один-два приклади в мові колишнього семінариста в творі «Да здравствует небытие»).
Семантико-структурна неподільність останніх двох типів фразеологізмів спричинилася до того, що в них можуть опускатися (випадати) окремі слова без будь-якої втрати чи зміни значення ідіоми, як, наприклад, ні в зуб ногою і ні в зуб (як і в російській мові).
Подібне явище особливо характерне для розмовної мови, де взагалі зустрічається багато експресивних зрощень та еліптичних пропусків, тому в Тесленка воно цілком закономірне.
У розповіді А. Тесленка в таких фразеологічних зрощеннях інколи спостерігаємо певні структурно-лексичні зміни та перестановки, наприклад, гризе голову («Палажка вже тільки й знає, що гризе йому голову»), гризе батька («За вгород гризти почала батька мати»), загризається («Палажка загризається з Оришкою») і т. д.
Фразеологічні звороти в мові Архипа Тесленка виконують різноманітні синтаксичні функції. Залежно від характеру й типу фразеологізму він може бути як окремим реченням, так і його членом, головним чи другорядним.
Значна кількість фразеологічних зворотів являє собою прості двочленні речення. З погляду їх внутрішнього змісту — це здебільшого експресивні звороти, що нагадують коротенькі прислів’я, як, наприклад, «Котиться піт холодний у Петра», «А серце одно: тьох, тьох», «Голодний, обідраний, та сам собі пан».
Серед простих речень фразеологічного профілю досить виразною емоційною забарвленістю відзначаються безособові, рідше неозначено- та узагальнено-особові речення, наприклад, «Так і тьохнуло в мене», «Так мене було присутяжило», «Скнієш, скнієш, було, схопишся, та як дременеш по снігу...», «Що ти будеш робити у світі божому, таке горе!», «Зав’язали світ мені».
Зустрічаємо багато прикладів, коли фразеологізми виступають у ролі головних і другорядних членів речення або є складовими елементами складносурядних та складнопідрядних речень. Як окремі члени речення найбільшою виразністю вони відзначаються в ролі присудків, наприклад: «Та ще й зараз багачі... гострять зуби на мене», «Боявся, щоб Сергій її з пантелику не збив».
У таких конструкціях фразеологізми можуть виступати у ролі однорідних присудків, перебираючи на себе функцію синоніма, що розкриває зміст попереднього члена, наприклад, «Скільки вони дітей поховали, повиряджали на той світ» або — «Обмірковував се, те, докопувавсь до цього, до того».
Як другорядні члени фразеологізми можуть виконувати роль обставин, створюючи певні образні асоціації, як, наприклад, «І молоко, і м’ясце дають по саму зав'язку».
Деякі фразеологічні звороти, що виступають у ролі членів речення, можуть замінюватися в мові лексичними еквівалентами у дієслівній формі. Такі дієслова, як правило, утворюються від іменників, що входять до складу відповідної фраземи. Порівн. такі, наприклад, паралелі, як з пантелику збити іспантеличити, байдики бити ібайдикувати. Такі явища досить часто зустрічаються і в розповіді Архипа Тесленка.
Фразеологічні звороти можуть виступати в ролі окремих членів складносурядних і складнопідрядних речень.
У складнопідрядних конструкціях фразеологічні зрощення чи інші ідіоми найчастіше бувають присудковими підрядними реченнями: «А галушки — і в пельку не вб’єш» або — «А шия... — хоч обідця гни, отака — о!..». Нерідко такі компоненти з погляду семантичного становлять яскраві образні узагальнення про якийсь предмет або явище.
Проте в останніх прикладах ми маємо, очевидно, справу з такими фразеологічними зворотами, в яких окремі компоненти відзначаються певною смисловою самостійністю, а весь фразеологізм, за словами акад. В.В. Виноградова, становить потенціальний еквівалент слова. Такі фразеологічні звороти на відміну від фразеологічних зрощень акад. В.В. Виноградов називає «фразеологічними єдностями». Вони відрізняються від перших «семантичною складністю своєї структури, неможливістю потенціально вивести своє загальне значення з семантичного зв’язку компонентів». Такі фразеологічні єдності часто становлять образні вислови, не позбавлені здебільшого виразного експресивного забарвлення.
Як показують приклади, ця образна експресивність властива і фразеологічним зворотам, що їх вживає Архип Тесленко. Слід, однак, відзначити, що між цими двома типами фразеологізмів здебільшого важко провести якусь межу. Можливо, це стало причиною того, що акад. О.О. Шахматов всі такі ідіоми розглядає лише в одному плані, а саме, як словосполучення, що характеризується граматичною і семантичною єдністю.
Уживання значної кількості фразеологічних зворотів у мові Архипа Тесленка зумовлене не лише міркуванням стилістичного характеру — орнаментувати виклад новели в стилі народної розповіді. Письменник ставив далеко ширше завдання — надати своїй новелі бойового політичного характеру. Ось через що у зв’язному контексті багато його ідіом містять у собі глибокий соціальний зміст. Здебільшого ідіоматичні вислови допомагають образніше пояснити різні суспільні явища дореволюційного українського села, а також з’ясувати чи викрити різні побутові й моральні явища.
Ідіоми, що вживаються в плані показу стосунків між багатіями й бідняками або семантично розкривають побут селянської родини, найчастіше бувають:
1) 3 експресивним забарвленням неприязні багатіїв до бідняків, здебільшого в синонімічному гнізді дивитись: «Староста, врядник так косо дивляться на мене»; «Почали й багачі накидати очима на мене; «Та ще й зараз багачі — а їх так багато у нас — гострять зуби на мене»; «Згонить оскому на мені».
2) Допомагають образніше розкрити тяжке становище бідняків: «...інший день так прямо хоч розірвись було»; «І хлібом ніхто не нагодує, щоб не крутить ціпом»; «Пішов од пана, і од вітру хилюсь» і т. п.
В автобіографічних новелах, де досить часто наводяться згадки про тяжкий фізичний і матеріальний стан оповідача або говориться про працю на багатіїв та поневіряння по тюрмах тощо, зустрічаємо такі поширені народно-фразеологічні звороти, як од вітру хилюсь — у значенні: слабий, знесилений; «А в матусі й очі ніколи не висихають» — у значенні: в тяжкому житті завжди плаче; «у роті ні риски — у значенні: нічого не їв; «Голодний, обідраний, а сам собі пан» — тут у значенні: незалежний від багатіїв; «Який хлопець був, і на віщо звівся» — у значенні: схуд, змарнів на панській роботі та в поневіряннях; підтягло мене — у значенні: схуд, змарнів, знесилів; голову повісити — у значенні: зажуритися.
Багато фразеологічних зворотів письменник вживає там, де змальовується внутрішній світ героїв, зокрема їх різні почуття, головним чином, пов’язані з емоціями певного збудження, захоплення тощо на зразок «Котиться піт холодний у Петра»; «Було як полізе комашня по мені» — поряд з такими синонімічними відповідниками, як «Біжить комашня, біжить по тобі» або — «Іде мороз по мені».
Останній, як і перших два приклади, вживаються А. Тесленком для виявлення емоцій якогось сильного захоплення чи враження, тому таке пояснення цього фразеологізму, як «ознобило мене з переляку», що його дає І. Франко, очевидно, не можна вважати вичерпним.
Вкажемо ще на такі фразеологічні звороти, як мліти душею — у значенні: переживати від чогось, боятися, лякатися — «Та млію, млію душею: нечистий всередині!...», «Важко стало коло серця», «Сльози грають» та ін.
Можна відмітити ще цілий ряд народних фразеологічних зворотів на означення побутових явищ, наприклад: в люди вивести — в значенні: дати освіту; семантично близький до цього зворот з тебе люди будуть; навертати на стежку — давати вірний напрямок у вихованні; зав'язали світ мені — в значенні: знівечили життя («Явдошка й сама: «Зав’язали, каже, світ мені!.. Ви знали, який він, нащо ви женили?»); «Таке її усердя бере» — у значенні: робити з завзяттям; «На волосок не спала» — не спала зовсім; «Та й сам паном діло» — значенням дорівнює фразеологізмові сам собі пан, далеко більш поширеному в розмовній та літературній мові. Порівн. у І. Франка: «Я свій пан», «Я сам собі пан» — з тим же значенням.
Батькове слово ламати — у значенні: порушувати батьків заповіт; у вуха внести — означає: донести, виказати якусь таємницю («Отже, треба було котромусь це батюшці у вуха внести»); нудити світом — у значенні: бути незадоволеним своїм становищем (порівн. близький значенням зворот: неможна знайти собі місця); («Попрощався я з школою. Жалко стало. Мав кінчать... Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той»); витирати кутки —тут у значенні: тинятися без роботи; «Як на заріз не хочеться йти» — виявлення небажання; сісти на шию — бути в когось на утриманні («Що ж? Піти це, сісти на шию їм, коли й самі, може, горюють»); «Не чує він ніг під собою» — тут у значенні: бути чимсь особливо захопленим; вчитись на ноги спинатись — у значенні починати щось робити, навчатись якоїсь справи; «На людей добрих налучив» — у значенні знайшов.
Серед значної кількості фразеологізмів у творах Архипа Тесленка зустрічаємо дуже мало народних приказок. Зате далеко частіше можна знайти у мові оповідачів та героїв ходячі звороти розмовної мови, які оживляють розповідь, роблять її експресивною.
Л-ра: УМШ. – 1962. - № 6. – С. 22-25.
Твори
Критика
