Американська літературна казка та особливості її сучасного сприйняття

Американська літературна казка та особливості її сучасного сприйняття

Людмила Дереза

Літературна казка як жанр бере свій початок від казки народної. Питання про оригінальність фольклору американців довгий час залишалося дискусійним. Перші професійні письменники Америки — В. Ірвінг та Ф. Купер — відзначали, що на їхній батьківщині були відсутні стародавні перекази, які б сповіщали культурі глибину та неповторність минулого життя. Але насправді питання зводилося не до відсутності фольклорних творів, а до того, що знадобилося багато часу, поки вчені по-справжньому пройнялися ідеєю збирання та збереження фольклору. Освоєння фольклорних творів у Америці почалося лише у 1888 році, коли У .Ньююл заявив, що навряд чи в Америці була записана хоча б одна дитяча казка. Але він сподівався, що ще можна врятувати величезні запаси чарівних казок, байок про тварин і жартів, які живуть у пам’яті матерів і нянь. Сподівання У.Ньююла справдилися. Протягом останніх десятиліть було зафіксовано багато байок, казок, небилиць, легенд, які притаманні народам Америки.

Із трагічним запізненням був досить високо поцінований індіанський фольклор. Міфи, легенди, чарівні казки американських індіанців, що передавалися із покоління в покоління, дуже своєрідні, стихійно філософічні. Вони розповідають про створення світу, про великі міграції племен, про красу і мудрість життя, про силу, яку дає людині усвідомлення своєї кровної спорідненості з природою. На основі індіанського фольклору створив прекрасну епічну поему Г. В. Логфелло.

Починаючи з XVII століття в Новий Світ хлинули переселенці з багатьох країн Європи та Азії. Вони привозили з собою сказання і пісні, які, потрапивши в горнило національної культури, що заново формувалася, часто переінакшувалися і переосмислювалися, запозичуючи одне в одного окремі елементи. Запас казок на сюжети Старого Світу, що побутують і зібрані у США, сьогодні досить значний. Англійською мовою існують «Вовк і поросята», «Синя борода», «Як Джек відправився щастя шукати», «Джоні Пиріжок», «Лінива Марія», «Три брати і кабан», обробки давнього сюжету про Мека-крадія овець і повний цикл казок «Казок Джека». Серед негрів Морських Островів побутують варіанти німецьких казок «Рятування королівської доньки», а також про пригоди Братця Кролика, Братця Лиса, Братця Вовка, знайомих із казок дядечка Ремуса.

Одним із піонерів у справі збирання народних казок у США став Джоел Чендлер Харріс (1848-1908), відомий на півдні Америки письменник і публіцист, котрий увійшов у історію літератури як автор «Казок дядечка Ремуса».

Фольклор США — грандіозний, плодотворний, величний спадок, який може стати літературою, а література може швидко мчатися дорогами фольклору. Цей взаємозв’язок фольклор — література свідчить, що література виникає з народної простоти і є її вищою формою. Але вона не здатна процвітати в ізоляції від фольклору, який необхідний їй, як ґрунт для рослин.

Літературна казка будь-якої країни так чи інакше пов’язана з народною творчістю. Але якщо скандінавська чи російська літературна казка часто ставала предметом досліджень, то з питань розвитку американської літературної казки спеціальних робіт майже немає. Це можна пояснити відносною «молодістю» жанру в американській літературі.

Нагадаємо, що в сучасному літературознавстві не існує однозначного визначення жанру літературної казки. Найбільш повним, на наш погляд, є визначення Л. Ю. Брауде, у якому стверджується, що літературна казка — це «авторський художній прозаїчний або поетичний твір, заснований або на фольклорних джерелах, або суто оригінальний; твір переважно фантастичний, чарівний, у якому змальовуються незвичайні пригоди вигаданих героїв; твір, у якому чудо грає роль сюжетоутворюючого фактора і служить відправною точкою характеристик персонажів».

Один із критиків зауважив: «Оз — звичайна ферма, де все стало незвичайним». Нагадаємо, що після смерті Баума багато письменників, професійних і непрофесійних, намагалися продовжити літопис «країни Оз». О. Волкова, котрий першим переказав «Чарівника країни Оз» російською мовою, приклад Баума надихнув на самостійний казковий «серіал» — «Чарівник Смарагдового Містечка».

Лімен Френк Баум створив казку про пригоди маленької дівчинки Дороті в незвичайній країні Оз. Це щедра і ласкава земля, мешканці якої комунікабельні й приязні. Незвичайні пригоди дівчинки починаються дуже несподівано, коли раптом здійнявся грізний і могутній — «від землі до неба — смерч, що змітає зі свого шляху геть усе, навіть будинки». Дім, у якому жила Дороті з тітонькою Ем і дядечки Генрі, підхопив могутній вітер. Дороті потрапила в чудесну країну, як і Аліса Льюіса Керрола, через сон.

«...час минав, нічого страшного більше не коїлося, і зрештою дівчинка вирішила: чому бути, того не минути. З цією думкою вона переповзла хисткою підлогою до ліжка й лягла на нього... Дороті незабаром заплющила очі й міцно заснула».

Баум детально описує чудесний край та його мешканців. «Хатина приземлилася у напрочуд гарному місці. Навкруги буяв зелений сад, на струнких деревах рясніли великі соковиті плоди. Очі тішили пишні квітники, а над ними та між віттям дерев пурхали й співали яскраві різнобарвні пташки».

Від мешканців країни дівчинка дізнається, що випадково вбила Лиху Відьму Сходу й визволила народ жувачів від рабства. Але щоб повернутися додому, до Канзасу, їй треба йти до Смарагдового Міста, бо тільки чарівник Оз може допомогти. Від Лихої Відьми Сходу в Дороті залишилися срібні черевички, які дівчинка взула на ноги, не сподіваючись, що вони їй допоможуть.

Подорожуючи жовтою дорогою до країни Оз, Дороті зустрічається зі Страшилом, опудалом, напханим соломою, яке мріє мати хоч трохи розуму, з Бляшаним Лісорубом, котрий хоче мати серце, з лякливим Левом, який бажає стати хоробрим.

Друзям довелося здолати багато перешкод. Це і глибока прірва, через яку їх по черзі переносить лякливий Лев, і зустріч із калідагами — величезними чудовиськами, схожими на ведмедів, але з тигрячими головами. їм довелося долати річку, де ледь не залишився Страшило, і переходити величезне макове поле, яке загрожувало друзям вічним сном. Але дружба, взаємовиручка допомогли подолати всі перешкоди і нарешті дістатися до країни Оз, чудової, зеленої країни, де кожен зайнятий своєю улюбленою справою, яка лише наполовину праця, а наполовину — цікава гра. Тут немає ні багатих, ні бідних, немає грошей і війни, а сили Добра завжди перемагають сили Зла.

Чарівника Оза ніхто і ніколи не бачив. Перед мандрівниками він постає то в образі величезної голови, то прекрасної зеленоокої Феї в зеленому серпанковому вбранні й діамантовій короні, то потворного звіра, завбільшки як слон, то в образі Вогненної Кулі. Оз поставив перед мандрівниками умову: він виконає їхні прохання, якщо вони уб’ють Лиху Відьму Заходу, яка жила в Країні моргунів. Вона мала лише одне око, але бачило воно далі, ніж телескоп. Зла Відьма наслала на мандрівників величезних довгоногих і гострозубих вовків, із якими упорався Лісоруб. Потім — хмару вороння, що здолав Страшило. Рій великих чорних джмелів теж не заподіяв друзям шкоди, бо з ними легко розправився Лісоруб. Військо моргунів також не могло зупинити мандрівників, тому що його налякало ревіння Лева. Обговорюючи ці пригоди друзів, необхідно цілеспрямовано вести дітей до думки, що герої, які мають свої заповітні бажання (Страшило — мати мозок, Лісоруб – серце, лякливий Лев — стати хоробрим), самі того не підозрюючи, набувають без сторонньої допомоги цих якостей. Тільки крилаті мавпи здолали мандрівників. Вони кинули Лісоруба на гостре каміння, зі Страшила витрусили солому, а Лева і Дороті віднесли до Лихої Відьми.

Випадково Дороті вилила на Лиху Відьму відро води і вона розтала. Народ моргунів, зрадівши, що його визволено з рабства, врятував Бляшаного Лісоруба і Страшила. Друзі вирушили до чарівника Оза. Несподівано виявилося, що він звичайнісінька людина, яку випадково сприйняли за чарівника. Оз розповів друзям свою історію. Але основне криється у порадах фальшивого чарівника. Страшилові він говорить, що мозок йому не потрібний:

«Ви щодня навчаєтесь чогось нового. В немовляти є розум, та що з того? Знання приходять тільки з досвідом, і що довше ви живете на землі, то багатшим стає ваш досвід».

Лякливому Леву чарівник доводить, що сміливості у того надміру. «Вам бракує лише віри у свою силу. В світі немає істоти, яка б не лякалася у хвилину небезпеки. Справжня сміливість полягає в тому, щоб, зневажаючи страх, гідно зустрічати небезпеку».

Лісоруб, на думку Оза, може чудово обійтися без серця, «адже не кожен, хто має серце, щасливий, а скільки таких є на світі, кого серце робить нещасним».

Думка, до якої підводить автор маленького читача, криється саме у словах чарівника: якщо людина дуже прагне чогось досягнути, вона це може зробити сама, без сторонньої допомоги. Це і є основна думка казки.

Мандрівників чекав ще цілий ряд пригод. Але кінець кінцем із допомогою чарівниці Глінди Страшило став правителем Смарагдового Міста, лякливий Лев, що став хоробрим, — царем звірів; Бляшаний Лісоруб повернувся у Край Заходу і став правителем країни моргунів. А Дороті, скориставшись срібними черевичками, повернулася до Канзасу.

Дослідники відзначають, що образ Дороті — найбільша удача Баума. Маленькій дівчинці з Канзасу автор подарував кращі риси, які притаманні американцям, і які вважаються «американськими»: комунікабельність, непосидючість, доброзичливість і відкритість до всього нового, гострий розум. У найнезвичайніших ситуаціях Дороті не втрачає впевненості в собі та почуття власної гідності. «Ти що, належиш до королівського роду? — питає її зверхньо казкова принцеса. «Беріть вище, мем, — відповідає дівчинка. — Я із Канзасу». Дороті дуже любить свою батьківщину.

«Хоч би яким непривітним і сірим видавався наш рідний край, ми, люди, все одно не проміняли б його на інший, навіть найпрекрасніший. Немає країни, дорожчої за батьківщину».

За всіма ознаками твір Баума — літературна казка, якій притаманні риси цього жанру:
наявність фантастики;
незвичайний сюжет;
вигадані казкові герої;
наявність чарівних предметів тощо.

Порівнюючи книгу Френка Баума про пригоди дівчинки Дороті у країні Оз і казку Льюіса Керрола про Алісу в Країні Чудес, можна помінити, що казка англійського письменника адресована, мабуть, як дітям, так і дорослим. У своїх чудесних подорожах Аліса зіткнулася з реальними, але перевернутими життєвими реаліями, умовностями і пережитками, характерними для Британії минулого століття. У країні Оз усі конфлікти, протиріччя, тіньові сторони життя відметені. За влучним висловом Рея Бредбері, сучасного прихильника казок Баума, тут — «скрізь солодкі булочки, мед і канікули»; Країна Чудес Керрола у порівнянні з цим світом - «застигла каша, арифметика у шість ранку, холодні обливання і довгі години сидіння за партою».

Покликання казкаря Лімен Френк Баум бачив не в тому, щоб навчати дитину, а в тому, щоб приносити їй радість і тим самим розкріпачувати її дух, спонукати до росту. «Я впевнений, — писав він, — що мрія наяву, коли ваші очі відкриті, а мозок працює на всю потужність, повинна привести до вдосконалення світу. Дитина з розвиненою уявою і, значить, зможе сама вести вперед цивілізацію». Ці погляди письменника повністю втілилися у його казковому творі.

Л-ра: Полтавський державний педагогічний інститут ім. В. Г. Короленка. Збірник наукових праць. Сер.: Філологічні науки. – Полтава, 1999. – Вип. 2(6). – С. 79-85.

Биография

Произведения

Критика


Читати також