Біографія Івана Вишенського

Іван Вишенський (ст.укр. Іоанн Вишенский) – український релігійний і літературний діяч раннього нового часу, преподобний; православний монах, письменник-полеміст – народився в середині близько 1550 року в містечку Судова Вишня на Галичині.

Його батьківщина була центром сеймикового життя Руського воєводства в Польському королівстві. Точний рік народження полеміста та його справжнє ім'я невідомі. Іван (Іоанн) — це чернече ім'я. Вишенський — прізвище шляхетського роду Вишенських, що мешкали у Судовій Вишні, або прізвисько, взяте за місцем народження. Невідоме також соціальне походження Івана. Припускають, що його батьки належали до руської дрібної шляхти або православних міщан.

Не мав ґрунтовної освіти. Це відзначали як сучасники полеміста, так і він сам у своїх творах. Ймовірно, він здобув освіту вдома, але мав тісні зв'язки із представниками католицької латинської освіченості. Був знайомий із польською та латинською літературою свого часу, мав серед товаришів католицьких викладачів, цікавився протестантськими ідеями социніан.

Певний час мешкав у Луцьку. В зрілому віці жив у містах Волині, Галичини і Поділля. На думку В. Шевчука, переломним моментом у житті Вишенського був невідомий конфлікт з єзуїтами, що відвернув його від католицтва й змусив зійтися із православним Львівським братством. Проте доказів цього дослідник не наводить.

Приблизно у 1570-х рр. став ченцем Афонського монастиря в Греції, що був у ті часи центром православного чернецтва на Сході. Звідси він надсилав в Україну послання, в яких виступав проти окатоличення й ополячення України, переконливо заявляючи, що український народ ніколи не скориться кривавим гнобленням. Літературну діяльність почав одночасно з острозькою групою полемістів. Твори Вишенського виражали визвольні прагнення народу.

На Афоні письменник прожив більше сорока років: мешкав у кількох монастирях, потім осів у скиті — невеликому житлі ченців-самітників, розташованому віддалік від основних монастирських будівель. Сховавшись від усього світу, він дав обітницю мовчання, проте не дотримався її: відчувши тугу за рідною землею й зваживши на заклики українських братств, у 1604 прибуває в Україну. Прожив 2 роки у Львові, бо розійшовся поглядами з керівниками братства Перебував в Унівському монастирі, звідки 1605 надіслав послання Домнікії, присвячене полеміці з впливовим членом львівського братства Юрієм Рогатинцем. Жив у Манявському скиті у Йова Княгиницького.

1606 повернувся на Афон. Тут він наказав замурувати себе в кам'яній печері. 1615-1616 — останній відомий твір «Позорище мисленне».

Вперше у літературному творі показав життя нижчих верств суспільства — селянства. Відомо всього 16 творів. У 1590-х були написані найвизначніші з них, спрямовані проти Берестейської церковної унії. 1598 в острозькій «Книжці» надрукував послання до самого Костянтина Василя Острозького та православних, написане Вишенським від імені монахів Святої Гори. Близько 1600 на Афоні він склав збірник — «Книжку», куди ввійшли «Извещение краткое», «Писание до всіх обще, в Лядской земли живущих», послання до князя Костянтина Острозького і до єпископів, крім того «Обличение диавола-миродержца», «Порада» та ін. В 1600-1601 Вишенський написав «Краткословный отвіт» Петру Скарзі.

Іван Вишенський помер приблизно в 1621 році.

Твори Вишенського визначаються в українській полемічній літературі 16-17 ст. не лише винятковим літературним талантом автора, але і його своєрідною позицією. Вишенський не обмежувався боротьбою з католицизмом та греко-католицизмом. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства, як здійснення Царства Божого на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї, як поганські. Він користувався формами церковних послань, діалогу і полемічного трактату, постійно поєднуючи ці жанри.

Праці:
«Книжка» (1600) — збірник творів, складених до 1600 року:
«Писание до всѣх обще, в Лядской земли живущих» (1588)
«Извѣщеиие краткое о латинских прелестях…» (1588-1589)
«Обличение диявола-миродержца…» (1599-1600)
«Послання князю Василю Острозькому…» (1599-1600)
«Порада» (1599-1600)
«Писание к утекшим от православкой вѣрн єпископам» (1598)
«О єретиках» (1599-1600)
«Загадка философам латинским…» (1599-1600)
«Слѣд к постижению и изучению художества…» («Слѣд краткий») (1599-1600)
«Новина, или Вѣсть…» (не вважається оригінальним твором Вишенського).
«Краткословный отвѣт Феодула… Петру Скарге» (1601)
«Послания Домнікії» (1605)
«Зачапка мудрого латынника з глупым русином» (1608-1609)
«Послання львівському братству» (1610)
«Послання Іову Княгиницькому» (1610)
«Позорище мысленное» (1615-1616).