Ріка
Залиште мене на шляху до моря —
із чеканням моїм, прозорим до дна,
з руками, розпостертими для обіймів,
із присмаком солі на спраглих губах.
З очима, повними розлуки...
Залиште мене з тишею,
щоб чути: як світ — далекий.
Залиште мене з небесами,
щоб видіти: день — глибокий...
Залиште мене з блакиттю днів —
далечінь, далечінь оповити!
Залиште мене на шляху додому,
залиште мене на шляху.
Дорога хмар, дорога смутку й тиші...
Рукою взять — поблизькі небеса!
Різьбиться день. Спинився світ — не дише..
Стоїть на повний зріст —роса.
Дерева — є, і є вода чутлива.
Є тиха кров, є слух і глибина...
І в котрий раз я доторкаюсь дива:
світанкова луна!
