А ніч не схована, відкрита...
А ніч не схована, відкрита...
Принишкла кров, оголена печаль.
Вмліває розкошами літа
в собі самій — у снів суцвітті
Таку тримає — даль!
А ніч, з’єдинена у Бога
(— У власній теміні — мовчи!).
В самім зітханні схована дорога...
Ця ніч, мов світ, далека і розлога...
А світ претихий і нічний.
