17-06-2021 Микола Філянський 136

Біографія Миколи Філянського

Микола Григорович Філянський – український поет, прозаїк і музейний діяч; геолог – народився 19 грудня 1873 року в селі Попівка на Миргородщині у сім'ї священика.

Проявив здібності до точних наук, закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету Московського Університету (1899). Вивчаючи природознавство, Микола захопився історією світового мистецтва, літературою; відвідував заняття художньої студії Валентина Сєрова, а також майстерню професора Й. Шехтеля, брав участь у літературних дискусіях, творчих вечорах. Один рік провів у Франції, збагатив себе знаннями теорії архітектури, живопису, французької літератури. 1904 року склав у технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ іспити на право вести будівельні роботи. У цьому ж році здійснив ще один вояж: майже рік подорожував Лівобережною Україною, вивчав рукописи, старовинні речі, архітектурні пам'ятки. Свої враження від мандрівки подав у статті «Спадщина України».

У 1906-1917 працював на Уралі керівником технічних робіт товариства «Уральський мармур».

Після Жовтневого перевороту 1918 року М. Філянський повернувся в Україну. Завідував агрошколою в селі Яреськи на Полтавщині, працював у лісництві в селі Сорочинці. У 1924 переїхав до Полтави, влаштувався на роботу до історико-краєзнавчого музею. Захопився вивченням корисних копалин краю, написав низку статей «Геологічний огляд», «Підземні води».

Дуже активно працював Микола Філянський в музеях України: в Полтавському краєзнавчому музеї (з 1924), у Соціалістичному Музеї ім. Артема в Харкові (з 1926), а з 1931 був організатором і, до арешту 1937, директором музею історії Дніпробуду в Запоріжжі. Микола Григорович розробив плани експедицій, бо треба було терміново, поки вода не поглинула українську історію, досліджувати майбутнє дно, потрібні були ентузіасти. Микола Григорович зібрав аматорів-краєзнавців, на перші установчі збори запросив 80-літнього Дмитра Яворницького. Запалені любов'ю до історії, краєзнавці здійснили низку експедицій, описали знахідки, а Микола Григорович зробив цикл малюнків (він добре малював).

В 1936-1937 брав участь в оформленні експозицій Центрального історичного музею в Києві.

Щойно почув Микола Філянський про початок будівництва Дніпрогесу, одразу приїхав на Запоріжжя. Із 1928 вивчав церкви, козацькі цвинтарі, скіфські могили, які мала поглинути вода. Досліджуючи безцінні скарби, приречені на знищення, поет Філянський раптом вибухнув:

Нам царство Скіфії нічого не сказало,
Останками руїн нам дум не занесло,
Бір зіллям, блекіттю минуле поросло,
Туманом півночі свій час запеленало.

Попри те, що Микола Філянський своєю творчістю, громадсько-культурною діяльністю після 1917 засвідчив лояльність до радянської влади, видав публіцистичну книжку про будівництво Дніпрогесу, опублікував чимало цінних праць із геології, проблем мистецтва, у розпал сталінського терору він зазнав переслідувань.

11 жовтня 1937 Філянський був заарештований. Оскільки судово-слідчої справи в архівах донині не виявлено, не можна з певністю сказати, в чому його звинувачували підручні Єжова, як вів себе поет на допитах і закритому судилищі «особливої трійки». Але вже 7 грудня 1937 на розстрільному списку, у якому було і його прізвище (у 1-й категорії, по Дніпропетровській області, під № 105), з'явилася резолюція: «За» і підписи — «Сталін, Молотов, Жданов».

Микола Філянський був розстріляний 12 січня 1938 року в Києві.

За клопотанням вдови науковця Євгенії Філянської Микола Григорович Філянський реабілітований посмертно 21 листопада 1959 Військовою колегією Верховного суду СРСР «за відсутністю складу злочину».

Портрет і характер Миколи Філянського майстерно змалював у образі Арсена Петровича Витвицького у повісті «Без ґрунту» Віктор Петров.

Літературну творчість Філянський розпочав у Москві, тяжіючи до символізму. Друкувався переважно в «Українській хаті». У 1904 здійснив подорож Україною і написав працю «Спадщина України», надруковану у Москві 1905.

Поезії почав друкувати з 1906 в журналі «Рідний Край», «ЛНВ», «Сяйво», «Промінь» та інших. Видав у Москві дві збірки переважно містично-релігійних поезій: «Лірика» (1906) і «Calendarium» (1911). Проте найкращі вірші засвідчили безперечний ліричний талант автора, його прагнення відтворити духовний світ свого сучасника самобутньою художньою мовою.

У 1920-их друкував поезії в журналі «Червоний Шлях», видав збірку поезій, сповнених любові до рідного краю «Цілую землю» (1928), яка відобразила творче зростання Філянського як тонкого лірика, посилення в його творчості патріотично-громадських мотивів.

Як поет Микола Філянський у своїй мистецькій палітрі поєднав надбання української класичної поезії з новітніми художніми пошуками в галузі форми. Він виявив глибину духовного світу свого героя, щирість і красу його почуттів, змалював проникливі картини рідної природи.

Микола Філянський — автор книг подорожніх нарисів археологічно-історичного та економічного характеру «Від порогів до моря» (1928). Крім того, перекладав лібрето опери «Пікова дама», поезій Григорія Сковороди на сучасну мову тощо.

Біографія

Твори

Критика