Микола Філянський. ​Геній звуків

Електра.
Бронза.
Мармур.

Ряд
Блискучих, пишних колонад.
І з тисяч поглядів — один,
Туди, де він.
І волю всіх взяла одна —
Його струна.
Зникає кін... Тремтять вуалі...
Кудись лечу — все далі й далі,
Ще мить, і вже — ні колонад,
Ні струн, ні бронзи, ні естрад:
Передо мною гірні лона
І скель збунтованих корони;
В таємній темряві вечірній
Гасає регіт духів гірніх,
І клекіт гарпій десь у млі,
Звідтіль, з безодні, з-під землі.

Біографія

Твори

• Геній звуків
• І знов, і знов весна
• Надвечір

Критика

• Мотив кордоцентризму у творчості М. Філянського
• Мотив самотності в поезіях М. Філянського
• Структурно-семантичний синкретизм лірики М. Філянського