Топ-10 творців авангардного кіно

З появою кінематографу ті, що не відповідали формату нового Голлівуду, як правило, відокремлювались і створювали власні фільми. Часто вони мали більш глибоке значення, ніж ті, які ви переглядаєте у місцевому кінотеатрі. Авангард (дослівно означає «новатор») – це експериментальний стиль кінематографу, в якому використовуються нетрадиційні способи створення фільмів з метою донести думку до глядача. Зазвичай у таких фільмів немає конкретного сюжету, вони сюрреалістичні, темні, їм властиві почуття гумору і частина субкультури «андеграунд». Метою таких фільмів є не залучення широкого загалу, а лише бажання поділитися власним художнім баченням.

Далі у довільному порядку:

10. Йонас Мекас

«Хрещений батько» авангарду Мекас пройшов довгий шлях із дитинства, яке він провів, переховуючись після втечі з німецького воєнного табору під час Другої світової війни. Придбавши собі камеру 16 мм, він першим почав записувати відеоматеріали й усвідомив важливість екранізації своїх фільмів, які він регулярно створював у місцевому кінотеатрі після переїзду в Бруклін, Нью-Йорк.

У 1960-х він приєднався до руху «Андеграунд», змішуючись з іншими майстрами, такими як Ніко й Аллен Ґінзберґ. Він був шанувальником Джека Сміта і його скандального короткометражного фільму «Палаючі Створіння». Пропонуючи різноманітним кінотеатрам це кіно у прокат, він був заарештований за екранізацію непристойної сцени. Опісля Йонас став ініціатором кампанії проти строгої цензури (за кілька років до того, як Джек Валенті ввів рейтингову літерну систему).

9. Ман Рей

Часто співпрацюючи з Сальвадором Далі, Ман Рей здебільшого працював художником-абсурдистом і фотографом до свого переходу у кінематограф. Саме Ман Рей першим познайомив глядача з роботою Далі і Луїса Бунюеля «Андалузький пес», одночасно показавши й своє кіно «Містерії замку кісток».

Будучи американцем, Ман Рей провів свої роки творчості у Парижі, вперше виставивши свою роботу поряд з роботами Пабло Пікассо і Жоаном Міро. Один із витворів мистецтва, створених Ман Реєм, відомий чи не кожному, це Скрипка Енгра, фотографія Еліс Прин (Кікі де Монтпарнассе) з зображенням скрипкового знаку на її спині. Цей знак завжди малюють на скрипці.

Уже в 1920 році Ман Рей почав знімати короткометражні фільми, які тривали лише кілька хвилин. Він не лише знімав власні фільми, а й допомагав у створенні великої кількості авангардних фільмів того часу, як правило, займаючись відеозйомкою або ж редагуванням робіт.

8. Майя Дерен

1943 року Майя Дерен та її чоловік Олександр Гаммід зняли досить значущий фільм «Полуденні тенета». Це сюрреалістичне короткометражне кіно, яке показало відчай, у якому Майя з чоловіком перебували у цю мить. Фільм містить безліч чітких і відомих зображень: квітка у простягнутій руці, фігура, яку переслідує хтось у каптурі, ключ, що трансформується у ніж. Все це лише посилює ефект, який кіно справляє на глядача.

Ця короткометражка була знята на 16 мм камеру, придбану за гроші, які Дерен отримала від батька. Загалом, виявилося, що бюджет фільму склав 275 доларів, однак брак грошей аж ніяк не став перепоною талантові Дерен. Народившись в Україні, але ще дитиною переїхавши в Нью-Йорк, Дерен не лише знімала авангардні фільми, але й писала про них у книгах і газетах. Дерен неодноразово звинувачувала Голлівуд у тому, що їм бракувало творчого напрямку та контролю над кінематографом. Здавалося, що вона хотіла, аби до всіх фільмів у світі ставилися однаково. Однак цього вона так і не досягла. У 1961 році Майя раптово померла у віці 44 років. Протягом цілого свого життя вона створювала фільми, які «спілкувались» зі своїм глядачем, на відміну від тих фільмів, які лише показували глядачеві те, що він уже бачив.

7. Енді Воргол

Хіба є хтось, кому не відома творчість Енді Воргола? Його картини Мерлін Монро, Елізабет Тейлор і консервні банки з супом Кемпбелл, безумовно, вічні. Однак Воргол також створив велику кількість короткометражок на своїй студії «Фабрика», наприклад, «Зад Тейлора Міда» (у даному фільмі є кадри з Тейлором Мідом, який стоїть без штанів спиною до камери), «Сон» (у цьому фільмі зображено сплячу людину) та безліч інших, в яких були не лише прості зображення, а й тривалі моменти, які глядач візьме з собою.

Воргол народився у сім’ї українців. Переїхавши із Пітсбурга в Нью-Йорк, він прожив там усе своє життя. Перші його роботи були майже витворами мистецтва, але зі спотворенням.

Деякі його праці – це суп, пляшка коли, доларова банкнота і світлини відомих акторів. Він почав знімати власні короткометражні фільми на початку 1960-х на студії «Фабрика», розташованій у п’ятиповерхівці на вулиці Іст 47 у центрі міста. Тут він не лише знімав фільми, але й влаштовував гучні вечірки. Проте в його фільмах знімались, як тоді казали, «суперзірки Воргола», постійні актори його фільмів: Ніко, Едді Седгвік, Ультра Вайолет, Віва, Мері Воронов, Тейлор Мід і Біллі Нейм. Ідеї для його фільмів завжди були простими і не до кінця спланованими. Так, наприклад, для «Дівчат Челсі» він взяв гарбуз, провів по ньому лінію, написав літеру «Ч» з одного боку і «Б» з іншого. Звісно, екран був розділений надвоє: з одного боку чорного кольору, а з іншого білого.

6. Алехандро Ходоровський

Саме цій людині ми вдячні за фільми жахів, відомі як опівнічні фільми. «Кріт» Ходоровського мав приголомшливий успіх. Опівночі в кінотеатрах Єлжин у Нью-Йорку цей фільм був представлений увазі глядача, який не очікував того, що йому доведеться побачити.

Ходоровський був чилійцем, однак переїхав у Мексику, де створював свої роботи. У 1970 році Ходоровський відзняв «Крота» - сюрреалістичний вестерн, який часто називають кислотним вестерном. Завдяки Джону Леннону і Йоко Оно, які були присутні на показі фільму, «Кріт» отримав значно ширшу популярність. Леннон, Оно і навіть Джордж Гаррісон були великими шанувальниками «Крота», в результаті чого вони погодилися вкласти гроші у наступний проєкт Алехандро. «Свята гора» була такою ж сюрреалістичною і дивною картиною, як і «Кріт». Ходоровський планував зробити адаптаційну версію «Дюни» Френка Герберта, в якій хотів зняти Сальвадора Далі й Орсона Велса, крім інших відомих імен, однак виявилося, що проєкт надто великий, аби реалізувати весь задум.

5. Майкл Сноу

Майкл Сноу був більше, ніж просто відомий скульптор. Він створив декілька короткометражних фільмів, які були просто бомбою у світі авангарду. У 1967 Сноу випустив свій найвідоміший проєкт «Довжина хвилі».

Скульптури митця можна знайти в його рідній Канаді, проте саме «Довжина хвилі» передає справжню природу авангарду. Весь фільм – це лишень одне збільшене зображення, навколо якого відбуваються всі дії (включно зі смертю), але камера постійно рухається повз, зрештою доходячи до задньої стіни. На цій стіні розміщено океан, який і був предметом на фото зі збільшеним зображенням. Опісля Сноу випустив ще декілька короткометражних фільмів, такі, як <-> (також відомий як «Вперед і назад», в якому камера обертається по колу з різною швидкістю) і «ДХДТКНЧ» (також відомий як «Довжина хвилі для тих, у кого нема часу»).

Фрагмент із його фільму «Центральний Район»:

4. Райнер Вернер Фассбіндер

Фассбіндер, нарівні з такими творцями фільмів, як Вім Вендерс і Вернер Герцог, є одним із творців Нового німецького кіно. На ранніх етапах своєї кар’єри він знімав повнометражне авангардне кіно, перш ніж почав створювати такі фільми, як «Страх з’їдає душу»; ці фільми були схвалені кінокритиками.

Перші фільми Фассбіндера – короткометражки. Серед них - «Любов холодніша за смерть» і «Застереження від святої повії». Ці фільми одними з перших принесли йому схвалення критиків. Саме реліз усіх цих фільмів і привів Фассбіндера до того, що він почав знімати фільми для широкого загалу. Вищезгадані фільми були зняті швидко, на камеру 16 мм, з дуже маленьким бюджетом, проте завдяки ним Фассбіндер залишався всесвітньо відомим. Він так і не побачив прем’єру свого останнього фільму «Керель», бо на 37 році життя помер від передозування наркотиками.

3. Девід Лінч

Важко уявити у цьому списку голлівудського режисера Девіда Лінча, але його фільми, зокрема ранні роботи, мають риси, притаманні авангарду, особливо його відома стрічка 1968 року «Алфавіт». Протягом усієї кар’єри він включав ці елементи у свої фільми. У свої 20 років, у 1960-ті, Лінч експериментував із короткометражними фільмами. Окрім кінострічки «Алфавіт», він зняв також фільми «Шестеро, що хворіють», «Бабуся» і «Жінка з відрубаною ногою». У його першому повнометражному фільмі «Голова-гумка» було застосовано безліч різноманітних технік, які раніше використовував у своєму короткому метрі, однак у повному метрі у нього був (напів-) правдивий сюжет. В останніх фільмах Лінча, таких як «Дюна», «Синій оксамит», «Шосе в нікуди» і «Малголланд драйв» певною мірою можна побачити елементи містики, яку він використовував у своїх ранніх короткометражках.

2. Кеннет Енгер

Протягом цілого життя Кеннет Енгер знімав те, що відчував: у його фільмах завжди фігурувала стримувана ним гомоеротика, хоч він завжди це заперечував. Фільми «Феєрверки» і «Схід Скорпіона» були не просто авангардними кінострічками, вони виражали ставлення Енгера до себе.

Замолоду Енгер створив кіно «Феєрверки», відзнявши його протягом вихідних, допоки батьків не було вдома. Проте фільм досі вважається виразом гомосексуалізму в культурі «андеграунд». Через кілька років Енгер продовжив створювати подібне кіно. «Схід Скорпіона» - це фільм про групу байкерів-гомосексуалістів, про їхні садо-мазохістські схильності, який отримав захоплені відгуки кінокритиків у 1960-х. Але під час прокату фільму поліція захопила будівлю кінотеатру і заарештувала Енгера та керівника кінотеатру. Справа про «Мистецтво проти Непристойності» дійшла до верховного суду, де суд виніс рішення на користь Енгера.

1. Луїс Бунюель

Луїс Бунюель, мабуть, відомий усім читачам. Як уже було зазначено вище, результат його співпраці з Сальвадором Далі – один із найвідоміших авангардних фільмів. «Андалузький пес» - це безсмертне короткометражне кіно у своєму жанрі. Кадри, що закарбовуються у пам’яті, залишаються з глядачем назавжди.

«Андалузький пес» був створений Бунюелем і Далі у 1929 році. У цій роботі вони використали безліч безглуздих сцен і сюжетів, наприклад, сцена, у якій жінці розрізають око так, начебто це хмара перетинає Місяць. Мурашки, що виповзають із руки, священник, який тягне фортепіано, мертвого осла. Всі ці кадри не мають сюжету, однак вони чудово передають суть. Пізніше Бунюель спробував створювати звичайні фільми з сюжетом. Однією з таких спроб є «Денна Красуня» з Катрін Деньов. Але в останні роки свого життя він повернувся до фільмів із маленькими сюжетами, якими захоплювався на початку кар’єри. Фрагмент із чудового абсурду «Привид Волі»: