Драматичне в ліричному циклі Л.Фюрнберга «Брат Безіменний»
А.Ковальова
Цикл Л.Фюрнберга «Брат Безіменний» (1947) присвячений проблемі долі художника в сучасному суспільстві.
Основу циклу становить глибокий драматичний конфлікт між двома типами світосприйняття, двома системами критеріїв оцінки. Пафос драматичного конфлікту проявляється в розвитку діалогу голосів автора й ліричного героя. У кожній частині циклу складається тільки їй властиве співвідношення цих голосів. Авторський голос несе об'єктивне знання про світ і його вплив посилюється в ході перетворення ліричного героя з відчуженого естетствуючого мрійника у свідомого революціонера.
У першій частині циклу зображується головним чином внутрішній світ ліричного героя. Його думки, переживання навіяні часто літературними враженнями: поезією Рільке, Рембо, Тракля. У системі цінностей ліричного героя краса й дійсність - два взаємовиключних полюси. Образи в першій частині циклу теж літературного походження: «Tod» (смерть), «Traum» (мрія). Вони явно сходять до поетики Тракля й Рільке. Авторські інтонації лише зрідка вклинюються в цей зречений світ, нагадуючи про існування інших критеріїв оцінки, іншої системи відліку. Але в другій частині їхня роль значно посилюється, драматичне напруження наростає, і в кульмінаційній точці світ ліричного героя ніби вибухає зсередини в трагічному прозрінні: «Und du standest, Gendarm, zu deinem Enteetzen / in der Cendarmenkette die auf uns» ( «І стояв ти, жандарм, сам собі жахаючись, у шерензі жандармів, які стріляли в нас ») (II частина). Ліричний герой викриває соціальну сутність естетства, прориваючись із його вузьких рамок у широку дійсність. У третій частині циклу система цінностей ліричного героя різко перебудовується. Драматизм діалогу послаблюється, голос ліричного героя звучить в унісон із авторським.
Драматичне в циклі виражається, крім суб'єктних (діалог автора й героя), також позасуб'єктними способами: композиційними й стилістичними. Композиційні способи виявляються в діалогічній сюжетній побудові циклу, драматичному зіткненні контрастних асоціацій, настроїв. Стилістичні способи втілюються насамперед у словоперетворенні. Показова в цьому плані еволюція одного з опорних образів циклу - «Tod» (смерть). У авторському розумінні - це «Tod in schwarzgelbeiî Fahnen» (смерть у чорно-жовтих прапорах), де чорно-жовтий колір символізує австрійську габсбурзьку монархію, тобто конкретну соціальну силу. У семантичній же системі ліричного героя цей образ уособлюється як той, що відноситься до області ідеального. Однак у драматичному зіткненні з соціальною дійсністю герой прозріває. Конфлікт вирішується, і в системі цінностей героя на одному полюсі опиняються «ангел», «серафим» і «жандарм», і всі вони синоніми «Tod» (смерті). Семантика слова радикально змінилася. Характер і послідовність цих змін зумовлені характером і послідовністю розвитку внутрішнього діалогу, особливостями драматичного в циклі.
