16.09.2021
Олена Пчілка
eye 265

Олена Пчілка. Посмертна шана

Олена Пчілка. Твори. Вірші. Посмертна шана

Поважна улицею йде юрба густая,
Старії люди і громада молодая.

Ідуть, ідуть усі у хвилях урочистих,
В своїх бажаннях серця, пориваннях чистих.

Поетові оддати «довг остатній» —
Скористувати час отой придатній,

Коли в остатню путь іде він з сього світу,
Коли труну його, єдвабами оббиту,

Із хати взявши, цілою юрбою, бучно,
Із співами провадять пишно, гучно...

І принесуть труну до смутної оселі,
Тії холодної, довічної постелі;

І речі залунають чулі, розмаїті,
У перли красномовства штучного одіті;

І на могилу гарнії вінки положуть.
Чи шана ж та, чи ті вінки поможуть

Тому, хто цілий вік болів душею, серцем
І в землю ліг, утомлений тим герцем

З байдужістю свого рідного люду,
З котрого знять хотів сліпецькую полуду!

Де ж перше ти була, юрба тепер прихильна,
Від котрої гуде околиця могильна?

Де ж ти була тоді, як, серцем одинокий,
Поет величний твій у темряві глибокій

Самотнього життя провадив дні тяжкії
І сльози проливав за тебе ті гіркії!..

Де ви були, проречистії красномовці,
Старі і молоді товариші письмовці,

Тоді, як друг живий ваш прагнув слова,
Палкого спочуття? Німіла ваша мова,

Не заглушала — ні! — ворожого гукання,
Догани дурнів, подлого клепання

На душу чистую! Тоді пак ви мовчали —
У серце друга більшої отрути доливали!

Тепер згадали все життя його минуле,
Тепер прилюдно ви сказали слово чуле!..

Ба!.. за вінок життя терновий всі співцеві
Поклали на могилу ті вінки рожеві!

Читати також


Вибір редакції
up