Кінофільми Дені Вільнева

Дені Вільнев – один із рідкісних режисерів в Голівуді, котрий починав із сюрреалістичного артгауза і зберіг авторський стиль, перейшовши на великобюджетні проєкти. Звичайно, ви вже переглянули фільм «Дюна» Вільнева і, мабуть, переглядали в кінотеатрі «Той, хто біжить по лезу 2049». У цій статті ви дізнаєтеся про інші, не менш цікаві роботи автора.

«32-е серпня на Землі» (1998)

Молода жінка на ймення Сімон потрапляє в небезпечну автокатастрофу. Дивом залишившись неушкодженою, вона переосмислює своє життя, залишає роботу і вирішує народити дитину. На роль батька дівчина вибирає свого найкращого друга Філіпа. Він дає згоду, але за умови, що зачаття буде в пустелі в Солт-Лейк Сіті. Завдяки цій подорожі вони засвоять багато важливих уроків: про любов, самотність і про розуміння самих себе.

Свою головну роботу тридцятирічний Вільнев уперше презентував в Каннах: вже тоді режисер отримав популярність, а через кілька років про нього заговорили, як про найамбіціозного постановника фільмів із Квебека. «32-е серпня на Землі», як не дивно, найбільш пізній фільм, менш формалістичний візіонерським картинам Вільнева.

«Круговерть» (2000)

Сюжет розповідає про чудову жінку із Монреаля на ім'я Бібіан Шампань, яка насмерть збиває норвезького рибака, безутішно намагається звести рахунки з життям, а згодом закохується в сина загиблого. Нелінійність розповіді видається зайвою хитрістю, а розгорнута історія проста і знаходиться на поверхні: це розповідь про вибір добра замість зла та вміння жінки любити. Одна з цитат фільму звучить так: «Любов – це обернена ненависть». У фільмі це зображено не досить переконливо, і режисер говорить про ідею не так яскраво. Як наслідок, мотив насилля і кохання – як подолання цього насилля – стане однією з головних тем у фільмах Вільнева.

Здається, «Круговерть» став заручником таланту Вільнева, котрий ішов попереду його режисерських ідей. Після виходу фільму постановник, засмучений двома створеними кінострічками, сказав, що «порине в сімейне життя і більше ніколи не повертатиметься до режисерської діяльності, допоки не буде налаштованим відзняти картину, якою можна буде пишатися».

«Поверхом вище» (2008)

Цього разу на вас чекатиме фільм-притча. Під час розкішного бенкету одинадцять переповнених «солодким життям» гостей влаштовують своєрідне масштабне змагання. Неочікуваний результат подій у цьому абсурдному гротескному всесвіті вибухає у внутрішню безкінечну симфонію достатку, створюючи відштовхуючу метафору нашого голодного літературного апетиту.

«Політех» (2008)

До кінематографії Вільнев повернувся через вісім, майже дев’ять років. Тему він обрав тяжку – скулшутінг. І знову насильство і ненависть стали основою встановленої проблематики, ядром тих питань, на які Вільнев досі шукає відповіді. В чорно-білому «Політеху» режисер відтворює монреальські події 1989 року, коли зневірений студент-невдаха вирішив помститися всім дівчатам, зокрема фемінізму, вбивши при цьому 14 людей. «Політех» з документальною скурпульозністю демонструє фатальні години студентів – фізиків та інженерів, чиє життя обірветься через ентропійну силу, що потрапить у закриту систему університету.

Після тривалої перерви Вільнев повернувся з досить буквальним фільмом. Не зупинився експерементувати в технічних аспектах, він нібито стримував свій режисерській талант, ось тому й «Політех» вийшов точним, гучним і не дуже багатослівним - які взагалі слова можна дібрати, переживаючи досвіт подібних трагедій?

«Пожежі» (2010)

Для багатьох знайомство з режисером почалось саме з цього фільму, а німий пролог, в якому дитині-солдату голять голову під пісню Radiohead «You and Whose Army?» запам’ятається надовго.

Сюжет фільму – пристосування однойменної сучасної п’єси драматурга Важди Муавада. Померла мати Марван заповідає своїм дітям два листи з проханням віддати їх батьку, котрого вони вважали загиблим, і брату, про існування якого вони навіть не знали. З цієї події і розгортається сюжет, який розповідає історію сім’ї Марван. Заплутана історія могла б не вийти, якби не швидкість і вміння, з яким Вільнев вміє розповідати історії. Звивиста складність унікальної п’єси чудово працює завдяки художнім прийомам, які режисер вносить у структуру сюжету. Наприклад, розбиття історії, яка підкреслюється червоними надписами, ділить загадку на своєрідні пазли, а нам пропонується з’єднати їх докупи разом з персонажами.

«Пожежі» - це не тільки історія про Едіп, у ній є місце і для важливої для Вільнева ідеї прощення та жіночого вміння кохати у найскладніших обставинах. Переконливість і переконання Вільнева в ідеї, яку він раніше демонстрував у «Політеху» і «Круговерті», робить фільм цікавим, незважаючи на зайву мелодраматичність.

«Ворог» (2013)

«Ворог» - напевне, найбільш незвичайний і досить заплутаний фільм Дені Вільнева. Тут Джейк Джиленхол грає відразу двох людей: тихого та спокійного викладача історії Адама з університету в Торонто і його цілковиту протилежність – зухвалого актора-двійника Ентоні.

Але все-таки головним героєм стає Адам – через професора глядач постійно знайомиться зі страхітливим двійником. Нав’язлива ідея знайти та «викрити» негідника, котрий відбирає в Адама життя, перетворюється на параною, яка виливається в черговий ланцюг дивних подій.

«Полонянки» (2013)

Після «Пожеж» Вільнев щойно з’явився у Голівуді і взявся паралельно за два проєкта – «Ворог» і «Полонянки». Якщо фільм про двійника був досконалим дзеркалом його найкращих робіт, то «Полонянки», безперечно, став першим і вдалим досвідом поєднання жанру і вже сформованого авторського стилю. До англомовного проєкту канадця приєдналися Х’ю Джекман і Джейк Джиленхол, а також один із головних співавторів Вільнева – оператор Роджер Дікінс. Саме він, імовірно, мав величезний вплив на режисера та його праці.

Про сюжет. Келер Довер зіштовхується з найбільшим жахом будь-якого батька: його шестирічна донька зникла разом зі своєю подругою. Час летить, а дівчатка не повертаються, і паніка досягає свого апогею. Єдина зачіпка – застарілий фургон, який був припаркований на їх вулиці тоді, коли діти грали у дворі. Детектив Локі, який очолював розслідування, арештовує водія фургону – Алекса Джонса, але поліція швидко його звільняє з-під арешту через брак доказів. Поліція не поспішає у розслідуванні, а божевільний від горя батько бере справу у свої руки. Але як далеко може зайти Келер у пошуках дівчат?

«Вбивця» (2015)

У центрі історії агент ФБР Кейт Мейсер (Емілі Блант), агент ЦРУ Мет Грейвер (Джош Бролін) і підозрілий найманець із сумними очима Алехандро (Бенісіо Дель Торо). Вони втрьох намагаються розібратися з наркодилером Санора, от тільки методи у Кейт і двох інших зовсім різні. Дівчина діє в межах закону. А поведінка Алехандро більш схожа на помсту.

«Вбивця» тільки на перший погляд здається одним із багатьох бойовиків про незакінчені війни американських спецслужб із впливовими наркодилерами. Насправді ж картина Вільнева представляє досить переконливі бачення про моральний вибір в умовах жорстокого хаосу.

В одному інтерв’ю режисер зізнався: «Фільм про те, як західний світ реагує на проблеми за межами своїх кордонів. Чи повинні ми стати чудовиськами лише для того, щоб вести боротьбу з монстрами? Насправді ж мова йде не про картелі. Події фільму могли б розвиватися будь-де: в Африці, на Близькому Сході або деінде».

«Прибуття» (2016)

Лінгвіст Луїза Бенкс і фізик Ян Донелі приймають пропозицію від влади і вирушають на вивчення одного з небагатьох величезних позаземних «зернят», які раптово з’явилися на території деяких країн. На борту незвичних кораблів знаходяться прибульці. Тільки не такі, якими ми звикли їх бачити, а у вигляді неприємних щупальців, які намагаються донести щось до землян своєю мовою. Саме цей спосіб спілкування і вивчають Луїза і Ян. Щоправда, для цього потрібен час, який влада й армія давати зовсім не хочуть, керуючись принципом «швидше б розгромити в пух і прах цих рептилоїдів».

«Прибуття» тільки захищається науковою фантастикою, за своєю суттю ця історія про важливу тему Вільнева, розпочатою ще у «Круговерті». Цей фільм про те, як зупинити насилля.

Переклала: Світлана Лепікаш