Поет і громадянин Борис Ілліч Олійник

Український фонд культури,
Національна спілка краєзнавців України

Після тяжкої й тривалої хвороби на 82-му році життя зупинилося серце видатного українського поета і громад­ського діяча Бориса Олійника.

Постать Бориса Олійника в українській культурі, політиці та соціумі унікальна. Сьо­годні його по праву можна назвати совістю ук­раїнського народу. За останні десятиліття про Бориса Ілліча написано чимало досліджень, на­рисів, у нього вийшло друком чимало книжок, його твори у перекладах різними мовами світу знайшли нових прихильників у багатьох куточ­ках нашої планети. Популярність видатного ук­раїнського поета здобула всесвітнього масштабу. У світовому контексті уявити сьогодні україн­ську літературу без постаті поета-академіка Бо­риса Олійника неможливо. А сучасну україн­ську культуру і взагалі без її багаторічного повпреда, голови Українського Фонду культури за межами нашої країни ніхто не уявляє. Ім'я Бо­риса Олійника стало символом української куль­тури другої половини ХХ - початку ХХІ сто­ліття. Борис Ілліч Олійник автор понад півсотні книг віршів, поем, есе, публіцистики, що вихо­дили друком в Україні, в усіх республіках ко­лишнього СРСР, перекладалися російською, че­ською, словацькою, сербською, румунською, болгарською, польською, італійською та іншими мовами світу. Він один із фундаторів Україн­ського фонду культури, який упродовж трьох де­сятиліть, починаючи з квітня 1987 року і до ос­танніх хвилин життя очолював на громадських засадах. З 2010 й до 2016 року Борис Олійник працював Головою Комітету з Національних премій імені Т.Г.Шевченка.

Борис Ілліч Олійник був дійсним член На­ціональної Академії Наук України та Міжнарод­ної Слов'янської академії, почесним головою Полтавського земляцтва, Почесним громадянин Києва, Канева і рідних Нових Санжар, Героєм України.

Борис Олійник - лауреат Державної премії СРСР (1975), державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1983), республіканської премії імені М.Островського (1964), міжнародних премій імені Г.Сковороди (1994), «Дружба» (1997), Югославської премії «Рицарське перо» (1998), міжнародної премії імені М.Шолохова (2001).

При всіх своїх високих регаліях Борис Ілліч Олійник не втратив людяності і доброзичли­вості, глибокої шани до простих співвітчизників, залишаючись мудрою і доступною в побуті людиною. Він працював на повну потужність да­рованого Богом і особисто заявленого таланту до останнього подиху, аналізуючи все, що ді­ється в суспільстві і в душі народу. Багато хто його боготворив і глибоко шанував, багато хто йому заздрив, а то й побоювався його. Але всі на нього оглядалися. І, зрозуміло, адже упродовж усього життя поет і громадянин Борис Олійник не зробив жодної серйозної помилки. З якимось особливим даром бачення він ішов попереду, за ним звіряли свій вибір багато молодших і стар­ших побратимів. Воістину життя цієї людини було своєрідним прологом для суспільства. Він побував в усіх гарячих точках колишнього СРСР, вів репортажі по центральному телебаченні з аварійного Чорнобиля у перші дні катастрофи, не ховався у Югославії під час шалених бомбар­дувань балканської війни...

Коли йдеться про великого поета, ми, зви­чайно ж, розуміємо, що стати великим поетом неможливо, не ставши великою людиною. І так само зрозуміло, що стати великою особистістю, просто надумавшись на певному перегоні життя, неможливо теж. Усе закладається бать- ком-матір'ю у таїнах генетичного коду. Але, одержавши генетичні можливості, не кожна, да­леко не кожна особа реалізує їх у короткому ча­совому відтинку, іменованому людським жит­тям, де зваба зробити помилку - відхилитися від основи - чатує на кожному кроці.

У Бориса Олійника генетичний код, закла­дений батьком-матір'ю і самим Богом, диво­вижно узгоджений з його щоденним вибором дії і вчинку, що й вигранило таку постать видатного Українця й видатного Поета. «Перед людьми і честю звітувати за кожне слово з власного пера...» - Ці життєві рядки Бориса Олійника стали творчим кредо його безсмертного таланту. У кожної людини на величезній землі є своя мала батьківщина, є село, будинок у селі, або є міська вулиця, де людина росла. Для кож­ного з нас ті найдорожчі місця освячені любов'ю і теплотою материнського серця. Тому серед ба­гатьох, так би мовити, вічних в літературі тем, тема матері, тема праці на землі залишалася най­дорожчою для митця. Особливо яскраво це від­чувалося в слові Бориса Олійника, в його почут­тях, у його безперервному спілкуванні через слово з мільйонами читачів, які вірять поетові. Поетичне слово Бориса Олійника визріло з національних коренів почуттям великої синівської любові до рідної землі й піднялося з материн­ської колиски до висот материнської душі. Звер­ніть увагу, багато письменників, особливо чоловіків, про матір говорять лаконічно, окрес­ливши усі людські почуття кількома душев­ними словами. Що це? Чоловіча стриманість? Але ж можна говорити про святу людину усіма барвами даної тобі з дитинства мови, усім жит­тям, не тільки твоїм, а й життям твого народу. Як говорив про матір у своєму поетичному слові Борис Олійник: «І я впевнений, навіть і тоді неможливо передати усе, що переповнює й бентежить твою душу, твої незабутні синів­ські почуття». Просто дивно, яка ніжна, бага­тоярусна акустика охоплює інтимні твори Бориса Олійника: від інтимної соціальної лі­рики до високохудожньої соціальної балади. І безумовно, виміром поетичної довершеності інтимних творів митця, зрештою постає висока духовність і висока мораль простої людини. В творчості Бориса Олійника немає надуманої поезії. У його слові привалює близька до народ­них джерел поезія художніх образів і мудрих висловлювань. Олійник напрочуд тонко відчу­вав серцем глибину поетичної думки і мислив так, як відчував. Треба віддати належне філо­софській ліриці поета, яка віддзеркалює його духовний світ, піднімає до життєвих висот справжні почуття і вічні теми нашого існу­вання. І тут не можна не згадати численні ліричні твори митця, переповнені почуттями закоханих сердець, твори, оптимістично-підне- сені на вічну тему продовження життя. Проте, рівнозначною до любовної лірики у творчості Бориса Ілліча виступає і громадянська лірика, яка має свій неповторний голос. Адже Борис Олійник - народний поет і головним для нього завжди була і залишилася поезія в усіх її рит­мах і жанрових спектрах...

Вічна пам'ять Вам, дорогий Вчителю…